Історія справи

Постанова від 14.03.2024 року у справі №640/20535/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 640/20535/21

адміністративне провадження № К/990/35029/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/20535/21

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України

про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

за касаційною скаргою адвоката Чернати Миколи Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (головуючий суддя: Кузьмишина О.М., судді: Вівдиченко Т.Р., Костюк Л.О.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Південного регіону, Офісу Генерального прокурора, у якому просив:

визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 10 вересня 2020 року №284к, яким ОСОБА_1 з 10 вересня 2020 року звільнено з посади заступника військового прокурора Південного регіону України та зараховано у розпорядження військового прокурора Південного регіону України;

визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків військового прокурора Південного регіону України від 10 вересня 2020 року, яким ОСОБА_1 з 10 вересня 2020 року виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону України;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону або прирівняної до неї посади;

стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахований відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, починаючи з 10 вересня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено:

визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 10 вересня 2020 року №284к, яким ОСОБА_1 , з 10 вересня 2020 року звільнено з посади заступника військового прокурора Південного регіону України та зараховано в розпорядження військового прокурора Південного регіону України;

визнано протиправним і скасовано наказ виконувача обов`язків військового прокурора Південного регіону України від 10 вересня 2020 року №889-к, яким ОСОБА_1 з 10 вересня 2020 року виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону України;

поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника військового прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону або прирівняної до неї посади;

стягнуто з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді у розмірі: 1 052 408,00 грн з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у справі №640/20535/21 скасовано і прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Південного регіону, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку залишено без розгляду.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Черната М.А. звернувся із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі скаржник із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Суд постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник покликається на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Ухвалою Верховного Суду від 1 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Спеціалізована прокуратура у військовій оборонній сфері Південного регіону у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Офіс Генерального прокурора свого відзиву на касаційну скаргу не подав. Копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження отримав 2 листопада 2023 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353цього Кодексу.

Здійснивши аналіз доводів касаційної скарги, а також висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає за належне зазначити про таке.

З матеріалів справи вбачається, до суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду із цим позовом за його клопотанням.

Так, позивач обґрунтовував поважність причин пропуску цього строку тим, що у позивача після звільнення погіршився стан здоров`я та тривалий час він знаходився на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серії АЛД №009966.

Також, позивач доглядав за своїми батьками похилого віку, у яких впродовж 2020-2021 років погіршився стан здоров`я. У березні 2021 року батьки позивача захворіли на коронавірус COVID-19, у зв`язку з чим позивач здійснював догляд за батьками, а після одужання останніх перебував на самоізоляції з метою нерозповсюдження коронавірусу COVID-19.

Окружний суд, оцінивши ці обставини крізь призму поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, клопотання позивача задовольнив, пропущений строк поновив і відкрив провадження у цій справі ухвалою від 29 липня 2021 року. За наслідками розгляду справи окружний суд ухвалив у ній рішення по суті.

Не погодившись із цим рішенням, а також заперечуючи щодо поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду, відповідач оскаржив це рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судовому засіданні 6 вересня 2023 року представники сторін надали свої пояснення по суті апеляційних скарг. Представник Офісу Генерального прокурора наполягав на задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позову без розгляду, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.

Так, апеляційний суд зазначив, що для звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом було встановлено, що на звороті оскаржуваного позивачем наказу Військової прокуратури Південного регіону України від 10 вересня 2020 року №889к міститься відмітка та підпис ОСОБА_1 про його ознайомлення з наказом та отримання копії 18 вересня 2020 року.

Тобто, за цих обставин, кінцевим терміном звернення позивача із відповідним позовом до суду є 18 жовтня 2020 року включно.

Водночас, представник позивача - адвокат Росінський О.В. звернувся від імені та в інтересах ОСОБА_1 з позовом до суду лише 20 липня 2021 року, тобто через 9 місяців після спливу строку звернення до суду. Одночасно, представник позивача поставив перед судом питання про поновлення пропущеного строку, яке обґрунтував тим, що позивач знаходився на лікуванні, доглядав за батьками похилого віку, які у березні 2021 року захворіли на короновірусну хворобу, а після їх одужання перебував на самоізоляції.

Поряд із цим, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1. 5 березня 2021 року отримав свідоцтво №1300 про право на заняття адвокатською діяльністю, а 10 березня 2021 року подав заяву про зупинення здійснення адвокатської діяльності. Ця процедура, як зазначив апеляційний суд, потребує проходження стажування позивача, складання присяги, подання заяв тощо, а тому свідчить про те, що він вчиняв активні дії у здобутті відповідного свідоцтва одночасно стверджуючи, що у цей період перебував на лікарняному та піклувався про хворих батьків.

Тож, зважаючи на те, що позивач не надав суду доказів неможливості подання позову протягом усього проміжку часу з 18 вересня 2020 року до 20 липня 2021 року (10 місяців), суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання Офісу Генерального прокурора, рішення суду першої інстанції скасував, а позов ОСОБА_1 залишив без розгляду, зважаючи на пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Пунктом 1 частини четвертої статі 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з приписами частин третьої, четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням позивача із публічної служби.

Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Факт пропуску позивачем місячного строку на звернення до суду ніким не оспорюється і є підтвердженим.

У площині спірних правовідносин необхідно вирішити чи були обставини, на які покликається позивача, поважними причинами пропуску строку звернення до суду, який обмежений одним місяцем.

На переконання колегії суддів Верховного Суду суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам позивача стосовно перебування позивача у супутній період на лікарняному та піклування за хворими на COVID-19 батьками і самоізоляції, яка була необхідна у подальшому.

Так, з наданого до окружного суду листка непрацездатності вбачається, що ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний сукупно у період з 2 жовтня 2020 року до 12 жовтня 2020 року (т. 1 а.с. 43).

Кінцевий строк звернення до суду із цим позовом спливав 18 жовтня 2020 року.

До того ж, згідно результатів дослідження від 22 березня 2021 року у ОСОБА_2 був діагностований коронавірус COVID-19 (т. 1 а.с. 44), а також останній перебував на стаціонарному лікуванні у періоди з 22 квітня 2021 року до 29 квітня 2021 року і з 6 травня 2021 року до 18 травня 2021 року, що вбачається із виписних епіктизів № 6441 і №6998 відповідно (т. 1 а.с. 45-46, 47-48).

Окрім того, у ОСОБА_3 також був діагностований коронавірус COVID-19, що підтверджується результатами дослідження від 22 березня 2021 року (т. 1 а.с. 49).

Наведені обставини як то тимчасова хвороба позивача, а також захворювання і стаціонарне лікування батьків позивача безумовно могли слугувати поважними причинами пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду, проте лише у ті періоди часу, яких стосуються ці обставини.

Тобто, наведені обставини жодним чином не корелюються із тим, що ОСОБА_1 , зокрема, у період часу з 13 жовтня 2020 року до 21 березня 2021 року з об`єктивних причин не міг скористатись своїм правом на звернення до суду із цим позовом.

Щонайменше стосовно 5 місяців з 13 жовтня 2020 року до 21 березня 2021 року ОСОБА_1 жодним доказом не довів факт наявності непереборних, тобто незалежних від його волі обставин, які перешкодили йому подати до суду цей позов.

До того ж, покликання апеляційного суду на здобуття у цей період часу ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю також вбачаються Суду переконливим і такими, що належить врахувати у контексті порушеного питання, й визнання наведених позивачем обставин неповажними причинами пропуску процесуального строку.

Зважаючи на це, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не було підтверджено належними доказами пропуск строку звернення до суду із цим позовом більше ніж на 9 місяців з поважних причин.

Окрім того, у касаційній скарзі позивач вказує на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин частини третьої статті 123 КАС України, та вважає залишення позовної заяви без розгляду на цій підставі неправомірним.

Між тим, зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду містить виключно цитування норми частини третьої статті 123 КАС України поряд із частиною четвертою статті 123 КАС України. Таке цитування обох норм не свідчить про вирішення судом апеляційної інстанції справи саме на основі частини третьої статті 123 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що покликання скаржника про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 березня 2021 року у справі №520/11044/19 і від 4 квітня 2023 року у справі №496/310/22, в яких була підтверджена протиправність застосування судами частини третьої статті 123 КАС України до спірних правовідносин, не вбачаються Суду переконливими, адже у цих постановах судами попередніх інстанцій не було надано жодної оцінки доводам клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку. Натомість усім доводам ОСОБА_1 у контексті поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом суд апеляційної інстанції надав свою оцінку в оскаржуваній постанові.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законне й обґрунтоване судові рішення, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Чернати Миколи Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №640/20535/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду