Правова позиція : Про строки звернення поліцейського до суду з позовом про оскарження, застосованого до нього, дисциплінарного стягнення

Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337- VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - «Дисциплінарний статут») передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут. При цьому Дисциплінарний статут, який є застосовним до спірних правовідносин, пов`язує відлік строку звернення до суду задля оскарження наказу про своє звільнення не із днем отримання примірника такого наказу, а із днем ознайомлення із ним.

Історія справи

Постанова від 14.03.2024 року у справі №420/12142/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 420/12142/23

адміністративне провадження № К/990/35910/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/12142/23

за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області

про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року (головуючий суддя: Хурса О.О.)

і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2023 року

(головуючий суддя: Градовський Ю.М., судді: Танасогло Т.М., Шеметенко Л.П.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, в якому просив суд:

визнати незаконним і скасувати наказ начальника Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області №3 від 7 лютого 2023 року в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді звільнення з посади інспектора групи охорони об`єктів та публічної безпеки Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області;

поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді інспектора групи охорони об`єктів та публічної безпеки Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області;

зобов`язати Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до моменту набрання чинності відповідного судового рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року адміністративний позов повернуто без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2023 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року про повернення адміністративного позову без розгляду залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Одеського окружного адміністративного суду позовну заяву у цій справі (а.с. 1-4).

Одночасно, ОСОБА_1 просив суд поновити пропущений ним строк звернення до суду з цим позовом.

У цій заяві позивач вказував, що несвоєчасність звернення до суду обумовлена тим, що розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закінчився 12 травня 2023 року, яким було встановлено, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, за яке позивача звільнили зі служби в поліції.

Ухвалою від 1 червня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху і надав позивачеві десятиденний строк на усунення недоліків з дня отримання ухвали суду (а.с. 6-7).

Підставою для залишення позову без руху слугував, зокрема, пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.

В ухвалі про залишення позову без руху окружний суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Також, окружний суд зазначив, що предметом цього позову є визнання незаконним і скасування наказу начальника Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області №3 від 7 лютого 2023 року в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді звільнення з посади.

Тобто, цей позов стосується правовідносин щодо проходження позивачем публічної служби.

Проте, як зазначив окружний суд, приписами статті 5 КАС України не передбачений такий спосіб захисту порушеного права, як визнання незаконним та скасування індивідуального акта. Тож, на переконання суду першої інстанції, позивач обрав спосіб захисту порушеного права, який не передбачено приписами статтею 5 КАС України.

Окрім зазначеного, окружний суд також зауважив, що всупереч частині сьомій статті 161 КАС України позивач не надав ні копії, ні оригіналу оскаржуваного наказу.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що в нього відсутня копія оскаржуваного наказу та вказує, що вона буде подана після отримання відповіді адвокатський запит його представника. Проте, поряд із цим, всупереч частині сьомій статті 161 КАС України, позивач не подав клопотання про витребування оскаржуваного наказу.

За таких умов, суд першої інстанції запропонував позивачеві привести у відповідність до вимог КАС України подану ним позовну заяву.

На виконання ухвали суду від 1 червня 2023 року, ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, а також позовну заяву у новій редакції (а.с. 10, 11-16). До того ж, ОСОБА_1 подав оновлену заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду із цим позовом (а.с. 17-18).

У цій заяві ОСОБА_1 зазначив, що він не отримував оскаржуваний наказ, а про своє звільнення з посади дізнався лише з матеріалів службового розслідування, які отримав 24 травня 2023 року у відповідь на адвокатський запит. Наполягає, що із наказом про своє звільнення його не ознайомлювали, як і не повернули трудову книжку. Окрім зазначеного, зауважив, що у період проведення службового розслідування він перебував на лікарняному.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачеві без розгляду.

Окружний суд обґрунтував, що позивач так і не привів у відповідність до вимог статті 5 КАС України зміст свої позовних вимог, не змінивши прохання визнати незаконним і скасувати акт індивідуальної дії.

Стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом, окружний суд зауважив, що як на підставу поновлення цього строку позивач покликається на отримання лише 24 травня 2023 року відповіді на адвокатський запит матеріалів службового розслідування. У якості доказів на підтвердження вказаних обставин позивач надав копію конверта із датою отримання матеріалів службового розслідування.

Проте, з цього конверта вбачається, що Маріупольським міжрайонним відділом Управління поліції охорони в Донецькій області надіслано посилку на адресу адвоката Бедексєєвої В.Л. (вул. Грецька, 44, оф.101, м. Одеса, 65026). Між тим, жодних доказів про представництво інтересів позивача адвокатом Бедексєєвою В.Л. матеріали справи не містять. Тому, як зазначив суд першої інстанції, відсутність таких доказів виключає можливість судді перевірити достовірність обставин, наведених позивачем у заяві про поновлення строку на подання позовної заяви.

Одночасно, окружний суд відхилив довід позивача про те, що під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 перебував на лікарняному, оскільки наказ про призначення службового розслідування №277 та наказ про звільнення позивача зі служби в поліції видані 7 лютого 2023 року, а медичний висновок, який підтверджує хворобу позивача стосується періоду 9 лютого 2023 року - 28 лютого 2023 року. Тож, за висновком суду ця обставина не створювала жодних перешкод для позивача щодо вчасного звернення до суду.

На стадії апеляційного оскарження ухвали окружного суду, судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно відзиву на апеляційну скаргу від Маріупольського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Донецькій області, факт ознайомлення 10 лютого 2023 року з наказом Маріупольського МВПО від 7 лютого 2023 року №3 «Про накладення дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни» майором поліції ОСОБА_1 підтверджується його особистим підписом у тексті вказаного наказу.

На підтвердження зазначених обставин, відповідачем надано копію наказу №3 від 7 лютого 2023 року із підписом позивача про ознайомлення від 10 лютого 2023 року.

Поряд із цим, у письмових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу від 27 липня 2023 року позивач не заперечує, що 10 лютого 2023 року співробітниками поліції було надано ОСОБА_1 на підпис аркуш наказу №3 від 7 лютого 2023 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», проте, як зазначає позивач, копію вказаного наказу він не отримав.

Із цим доводом ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не погодився, підтвердив правильність висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин й залишив без змін судове рішення окружного суду.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Пунктом 1 частини четвертої статі 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням позивача із публічної служби.

Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337- VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - «Дисциплінарний статут») передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 8 лютого 2023 року у справі №120/7567/22, на яку слушно покликались суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Отже, з огляду на те, що факт ознайомлення ОСОБА_1 із оскаржуваним наказом 10 лютого 2023 року підтверджений його власним підписом на цьому наказі (а.с. 136), строк звернення до суду із цим позовом почав свій відлік з 11 лютого 2023 року і закінчився 27 лютого 2023 року (зважаючи на те, що п`ятнадцятий день припав на суботу).

Тобто, Дисциплінарний статут, який є застосовним до спірних правовідносин, пов`язує відлік строку звернення до суду задля оскарження наказу про своє звільнення не із днем отримання примірника такого наказу, а із днем ознайомлення із ним.

Із цим позовом ОСОБА_1 звернувся до окружного суду лише 26 травня 2023 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірно висновку, що факт отримання позивачем оскаржуваного наказу 24 травня 2023 року як стверджує позивач не є достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.

Одночасно, позивач не надав жодних переконливих доказів наявності незалежних від його волі обставин, які унеможливили вчасне подання позовної заяви до суду щодо оскарження свого звільнення з посади.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій постановлено законні й обґрунтовані судові рішення, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2023 року у справі №420/12142/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду