Зникаючий птах ківі з Нової Зеландії: екологи пояснили, у чому його унікальність

Птах ківі, який походить із Нової Зеландії, унікальний через свої характеристики: він не літає, має ніздрі на дзьобі, а також несе величезні яйця. Про нього розповідає Discover wildlife.

Зазначається, що цих птахів у Новій Зеландії можна побачити рідко, адже ківі ведуть нічний спосіб життя. До того ж їх кількість скорочується. Проте екологи докладають зусиль для збереження цього виду.

Кажуть, що назва "ківі" якраз і виникла через характерний, пронизливий крик самців ківі, який звучить як "кі-ві, кі-ві". Ці гучні звуки використовуються, щоб залучити партнерку. Самки ківі видають інші, дзвінкіші, звуки. 

Ківі - птахи грушоподібної форми розміром приблизно з курку. Найбільшим видом ківі є великий плямистий. Його самці мають висоту близько 45 см і важать до 2,2 кг. Висота самки - приблизно 50 см, а вага - до 3 кг.

Ківі є п'яти видів: великий плямистий, окаріто, бурий, південний коричневий та маленький плямистий. Завдяки зусиллям зі збереження популяції кількість маленьких плямистих та окаріто зростає, тоді як великі плямисті та південні коричневі ківі швидко скорочуються. Коричневий ківі має стабільну популяцію.

За даними благодійної організації Save the Kiwi, у світі залишилося близько 68 000 ківі. Популяція скоротилася через хижацтво з боку горностаїв та тхорів і втрату середовища існування. 

Зазначається, що невеликі та ізольовані популяції ківі можуть бути менш генетично різноманітними та більш уразливими до пожеж чи хвороби. 

За даними Департаменту охорони природи Нової Зеландії, найбільшу загрозу для пташенят становлять горностаї, а для дорослих ківі - собаки. Коти і тхори також вбивають ківі. 

Пташенята вразливі до горностаїв, доки вони не досягнуть приблизно 1 кг ваги - тоді вони вже можуть захищатися. 

Ці нічні птахи живуть у лісах, чагарниках, сільськогосподарських угіддях, піщаних дюнах та мангрових заростях. Удень вони відпочивають у норах, дуплах дерев чи колод або під густою рослинністю, а вночі шукають їжу.

Невдовзі після заходу сонця ківі починає шукати їжу - переважно дрібних безхребетних, а також опале листя і фрукти. У цього птаха дуже маленькі очі, адже зір не є ключовим при пошуку їжі в темряві. Це створіння має дуже розвинений нюх і є єдиним птахом у світі із зовнішніми ніздрями на кінчику довгого тонкого дзьоба. 

Завдяки м’ясистим подушечкам на великих ногах ківі ходять тихо. Рухаючись, стукають дзьобом по землі, занурюючи його у ґрунт, щоб ловити дощових черв’яків і личинок. Птах також використовує свої м’язисті ноги, щоб шкрябати землю і витягати здобич.

Залицяння ківі є унікальним: самець іде слідом за самкою, видаючи характерний звук та стукаючи по ній. Якщо нецікаво - самка тікає. Однак якщо вона зацікавлена - спарювання відбуватиметься три і більше разів за ніч під час піку активності.

Основний сезон розмноження для більшості видів триває з червня по березень, коли їжі достатньо. Ківі, як правило, утворюють моногамні пари, і самка зазвичай відкладає одне яйце в нору. Час інкубації - від 70 до 80 днів.

Пташеня вилуплюється із зовнішнім жовтковим мішком, який підтримує його протягом перших 10 днів. Після цього воно повинне знайти собі їжу. 

Яйце ківі велике порівняно із розміром тіла птаха. У Книзі рекордів Гіннеса йдеться, що південний коричневий ківі відкладає найбільші яйця відносно розміру тіла: одна самка вагою 1,7 кг знесла яйце масою 406 г, що становить майже чверть від загальної маси її тіла.

За останні десятиліття досягнуто значних успіхів у збереженні ківі. Однак все ж у країні кількість птахів продовжує зменшуватися. План відновлення ківі на 2018-2028 роки має на меті збільшити їх популяцію у Новій Зеландії до 100 000. Стратегія передбачає захист середовища існування, контроль над хижаками та програми розмноження.

Раніше УНІАН розповідав про рідкісних жаб-татусів, які "пройшли" величезний шлях, щоб "народити" у Великій Британії.

У рамках природоохоронної ініціативи у Великій Британії народилося 33 жабенята Дарвіна, що перебувають під загрозою зникнення. Домом для них є віддалені ліси на півдні Чилі.

Відкриті Чарльзом Дарвіном 1834 року, крихітні жаби добре відомі своєю незвичайною стратегією виховання. Самець відповідає за турботу про потомство, що розвивається. Вони виношують пуголовків у своєму голосовому мішку (мішечку в горлі) доти, поки вони не будуть готові з'явитися з рота у вигляді жабенят. Це робить жабу Дарвіна єдиним відомим земноводним, у якого самець виношує дитинчат протягом усього їхнього розвитку.