54
0
16373
Однією з загальних засад кримінального провадження є забезпечення права на свободу та особисту недоторканість. Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом. Кожен, хто понад строк, передбачений законом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений. Та на практиці сторона обвинувачення, слідчі судді воліють не звертати увагу на дотримання строків затримання. Тому спробуємо розібратись як в самих строках, так і в варіантах реакції захисника на їх порушення.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стаття 29 Конституції України гарантують кожному право на свободу та особисту недоторканність. Але при цьому встановлюються і виключення, коли відповідно до процедури, встановленої законом особа може бути позбавлена свободи.
Користуйтесь консультацією: 10 прав при затриманні чи арешті які має знати кожен
Зокрема, підпункт “c” пункту 1 статті 5 Конвенції допускає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 2 статті 29 Конституції України також визначено, що у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Як бачимо Конституція України встановлює сімдесяти двогодинний проміжок для перевірки судом обґрунтованості затримання. Натомість, пунктом 3 статті 5 Конвенції чітко визначено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.
Ось ми й наблизились власне до строків тримання під вартою без ухвали слідчого судді.
Слідчі та прокурори чомусь люблять впевнено говорити, а часто і відверто залякувати тим, що мають право затримати особу «за підозрою» на три доби. Але це лише їхня видумка, бо такого права у них немає.
Читайте статтю: Наручники на камеру: яке має бути законне затримання особи та роль слідчого судді
Статтею 211 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання.
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
З наведеного вище випливає, що затримання, якщо воно дійсно є законним і в ньому дійсно була потреба (ох, а як же часто це зовсім не так!), має закінчитись допровадженням до слідчого судді для обрання запобіжного заходу. При цьому приписи Конвенції однозначно вимагають, щоб таке допровадження було негайним. Але Кримінальний процесуальний кодекс України ставить лише вимогу про доставлення не пізніше шістдесяти годин. Та й з об’єктивних причин не завжди можливо доставити затриманого до слідчого судді в самий короткий строк. Тому для роз’яснення цього аспекту вважаю за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини.
«Броуган i інші проти Сполученого Королівства» (Brogan and Others v United Kingdom), 11209/84, 11234/84, 11266/84 і 11386/84, 29 листопада 1988 року.
Користуйтесь консультацією: Адміністративне затримання органами внутрішніх справ: що потрібно знати
«Канджов проти Болгарії» (Kandzhov v Bulgaria), 68294/01, 6 листопада 2004 року.
Як бачимо з наведених рішень Європейського суду з прав людини, сторона обвинувачення має звернутись до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу як тільки буде існувати така можливість і без будь-яких затримок. На практиці ж дуже часто сторона обвинувачення навмисно максимально відтягує таке звернення та використовує затримання щоб зламати волю затриманого та провести з ним максимальну кількість слідчих дій, не давши стороні захисту виважено визначитись з правовою позицією та тактикою захисту.
В Кримінальному процесуальному кодексі України є ще одна норма, покликана пришвидшити судову перевірку законності затримання без рішення слідчого судді – частина 3 статті 278. Відповідно до неї у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Саме ця норма часто порушується органами досудового слідства і адвокатам слід приділяти цьому належну увагу.
Читайте статью: Что думают судьи о статье 375 КК Украині «Постановление судьёй (судьями) заведомо неправосудного приговора, решения, определения или постановления»
Тепер щодо контролю за дотриманням строків затримання.
Найперше, з чого потрібно починати – це встановити час затримання. Адже фактичний час затримання і час затримання, що вказаний в протоколі затримання (не плутати з часом складання протоколу), можуть сильно різнитись. Підтвердити час фактичного затримання можливо поясненнями свідків, відеозаписами з камер спостереження, протоколами слідчих дій з участю затриманого та тому подібним. Звичайно, далеко не завжди це можливо, але якщо можливість все ж є, то нею варто скористатись.
Встановивши факт порушення строків затримання необхідно без зволікань відреагувати. Найперше, що я пропоную робити – це звертатись з письмовими заявами або клопотаннями до слідчого, процесуального прокурора з вимогою звільнити затриману особу з-під варти. Далі необхідно звертатись зі скаргою до слідчого судді відповідно до вимог статті 206 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до приписів частини 1 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Досить часто трапляється так, що затримує особу слідчий в одному адміністративному районі та утримується вона в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), який знаходиться за межами цього району. Але знаходиться вона там лише вночі, а вдень з нею активно «працює» слідчий за місцем свого знаходження. Тому ідеальним варіантом буде подача скарг до суду за місцем знаходження органу досудового слідства та до суду за місцем знаходження ІТТ. Але якщо такої можливості немає (значна відстань, обмеженість в часі), то, з огляду на вимоги частини 4 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України, таку скаргу слід подавати до того суду, де буде розглядатись клопотання про обрання запобіжного заходу.
В тому випадку, якщо сторона обвинувачення не доведе не перевищення граничного строку тримання під вартою, слідчий суддя зобов’язаний звільнити затриману особу.
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
416
Коментарі:
0
Переглядів:
6740
Коментарі:
0
Переглядів:
445
Коментарі:
0
Переглядів:
554
Коментарі:
0
Переглядів:
241
Коментарі:
0
Переглядів:
856
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.