Які взагалі є права у дитини: декларативні і реальні

Важливість прав дитини

Діти - це наші послідовники, наше майбутнє: хтось талановитий художник, інший - геніальний винахідник, а третій - справедливий суддя. Як казав Оскар Уайльд: «Кращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими». Такого «щастя» можна цілком досягти, створивши систему норм, які б гарантували права дітям. Ці права трохи ширші, ніж у дорослої людини, в зв'язку з тим, що дитина потребує більшого захисту.

• Що таке декларативні і реальні права
• Декларативні права дитини
• Реальні права дитини
• Права дитини в сім'ї
• Захист прав дитини і відповідальність за порушення прав дитини

Що таке декларативні і реальні права

Для початку пояснимо значення слова «декларативний» - з лат. «Declarativus» - пояснення, доведення до відома. Декларативні норми - це загальне правило поведінки, закріплене в нормативно-правовому акті, але норма не розкриває механізмів реалізації, санкції за невиконання і т.д. Підводячи підсумки, декларативні права - це ідеальний образ прав без передбаченого порядку реалізації.

Реальні права характеризуються тим, що вони передбачені законом, а також є і механізм, завдяки якому вони існують і в реальній площині. Тобто, декларативні права переходять в реальні, коли вони починають виконуватися населенням.

Декларативні права дитини

Основним декларативним актом в сфері прав дитини є Декларація прав дитини, прийнята 20 листопада 1959 року Генеральною Асамблеєю ООН.

У Декларації передбачено 10 принципів прав дитини:

• Заборона дискримінації дітей. Всі діти рівні у своїх правах.
• Забезпечення дитини спеціальним захистом, надання умов для розвитку, створення умов для найкращої реалізації інтересів дитини.
• Право на ім'я та громадянство.
• Право на здорове зростання і розвиток, належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
• Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.
• Право зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
• Право на отримання освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою.
• Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.
• Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації.
• Дитина повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також в повній свідомості, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

Ось і яскравий приклад декларативності - основні напрямки в сфери захисту прав дитини дані, але немає механізму контролю та реалізації.

Також вихідними принципами розуміння прав дитини є:

• дитина не власність батьків або держави;
• визнання пріоритету прав дітей над правами інших суб'єктів права. У відповідності до Конвенції про права дитини сформований інтерпретаційний принцип таким чином: «У всіх діях по відношенню до дитини, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, законодавчими або адміністративними органами, судами, в першу чергу приділяється увага забезпеченню прав та інтересів дитини».

Реальні права дитини

Україна на реалізацію положень Декларації прийняла ряд нормативно-правових актів, в тому числі деякі положення Сімейного кодексу України, Закон України «Про охорону дитинства» та інші.

Так які ж права у дітей в Україні? Ось перелік основних прав:

1. Право на охорону здоров'я та безоплатну медичну допомогу.

Отже, в Україні діє програма «Доступні ліки», яка була розроблена Кабміном ще в 2017 році. На жаль, багато громадян не знають про таку програму, хоча дійсно потребують такої підтримки від держави. Під цю програму потрапляють діти до 3-х років, діти-інваліди до 16 років. Порядок отримання такий:

• пацієнт записується до сімейного лікаря, терапевта або педіатра, з яким у нього підписано декларацію;
• лікар проводить прийом і виписує рецепт;
• важливим є той факт, що з 01 квітня 2019 року, «доступні ліки» можливо отримати тільки через електронний рецепт. Тому під час того, як лікар виписує електронний рецепт, лікар разом з пацієнтом повинні перевірити, чи номер мобільного телефону, вказаний в декларації є актуальним і належить пацієнту. Лікар повинен назвати вам код мобільного оператора і останні цифри номера;
• після перевірки номера телефону лікар виписує рецепт в електронній системі охорони здоров'я;
• на мобільний телефон пацієнта приходить смс з унікальним номером рецепта і кодом підтвердження для отримання ліків в аптеці. Зміст СМС: «Ваш рецепт: ХХХХ-ХХХХ-ХХХХ-ХХХХ. Код підтвердження: ХХХХ »;
• при необхідності або на прохання пацієнта лікар може роздрукувати консультаційний висновок, який містить розділ з призначеннями, зокрема призначенням ліків. У цьому розділі зазначається інформація про виписані ліки і номер електронного рецепта;
• пацієнт йде в будь-яку зручну для нього аптеку, яка бере участь в програмі «Доступні ліки». Називає працівнику аптеки номер рецепта;
• пацієнт вибирає один з лікарських засобів і називає чотиризначний код підтвердження і отримує свої ліки. Якщо необхідного препарату немає, пацієнт може піти в іншу аптеку і отримати ліки там.

2. Право на безкоштовну середню освіту. Держава забезпечує безкоштовне отримання базової освіти, будь-які вимоги (вимагання) в школі про здачу грошових коштів є незаконними. Фінансування навчальних закладів здійснюється за рахунок бюджетних коштів, тому, якщо в школі не вистачає грошей на ремонт парт або прибиральницю, це не привід, щоб вимагати від учня або батьків грошових внесків. Здавати гроші на ремонт школи та інші потреби, учень може виключно на добровільних засадах. Змушувати до таких дій педагоги не мають права.

3. Право на проживання разом з сім'єю, спілкування з батьками. Батьки не можуть бути позбавлені батьківських прав в довільному порядку, є порядок і обмежена кількість підстав. Позбавлення батьківських прав є крайнім випадком, і тільки з метою захисту дитини від недолугих батьків, наприклад - батько або мати залишили без поважної причини дитини в лікарні або пологовому будинку; навмисне, усвідомлене ухиляються від виховання дитини, батьки не приділяють належної уваги, ігнорують її потреби; хронічний алкоголізм або наркотична залежність; експлуатація дитини, примушування до жебрацтва; звинувачувальний акт проти батька або матері за скоєння злочину по відношенню до дитини; жорстоке поводження, приниження, фізичне або психічне насильство над дитиною.

4. Дитина має право на розвиток, в тому числі і через молодіжні організації.

5. Забезпечення як найкращих інтересів дитини. Реалізація цього права здійснюється, в тому числі і при порядку визначення проживання дитини. Так суд повинен приймати до уваги і враховувати до кого з батьків дитина має йти жити - про це говорить і ВС в своїх рішеннях (справа № 752/22028/16-ц від 05.09.2018).

6. Закон України «Про охорону дитинства» розглядає право на захист від усіх форм насильства як гарантування кожній дитині права на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. У теорії розрізняють кілька форм насильства: домашнє насильство, педагогічне насильство, інтелектуальне насильство, сексуальне насильство, економічне насильство (примусова праця і т.д.). У спеціальному порядку регулюється охорона від домашнього насильства, де згадані і інші форми насильства, що можуть відображатися в сімейних відносинах.

7. Право на відпочинок і дозвілля. Але при цьому потрібно пам'ятати, що батьки в першу чергу повинні піклуватися про нормальний розвиток дитини, тому заборона тривалих прогулянок, безсонних ночей є цілком законною.

8. Право на соціальну захищеність. Існує порядок виплати щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям та дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26 листопада 2012 року № 946. Також відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачається соціальне патрулювання - мобільну форму надання соціальних послуг відповідними фахівцями поза межами закладів для бездомних осіб і безпритульних дітей. Крім того в Законі закріплено превентивні норми щодо запобігання бездомності і безпритульності, зокрема спеціальний порядок щодо відчуження житлових приміщень, де зареєстровані діти. Держава повинна забезпечити право на житло, шляхом створення будинків нічного перебування, соціальних готелів, притулків для дітей служби у справах дітей.

Права дитини в сім'ї:

1. Кожна дитина має право жити і виховуватися в сім'ї; право знати своїх батьків; право на їх піклування; право на спільне з ними проживання, за винятком випадків, коли це суперечить його інтересам.
2. Розірвання шлюбу батьків, роздільне проживання батьків не впливає на права дитини. У разі роздільного проживання батьків дитина має право на спілкування з кожним з них.
3. Батьки мають рівні права і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей.
4. Мати або батько зобов'язані забрати дитину з пологового будинку.
5. Дитина має право на ім'я.
6. На належне батьківське виховання. Право забезпечується системою державного контролю, що встановлене ​​законом. Дитина має право чинити опір неналежному виконанню батьками своїх обов'язків.
7. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.
8. Піклування про збереження та використання майна в інтересах дитини.

Обов'язки батьків:

1. Батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі реєстрації. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
2. Прізвище, ім'я та по батькові визначається батьками.
3. Виховувати дитину в дусі поваги до прав інших людей, любові до своєї сім'ї, свого народу і Батьківщині.
4. Піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Виконуючи свій обов'язок щодо розвитку здібностей дитини, батьки повинні виявляти ці здібності, сприяти розвитку здібностей і обдарувань дитини, задоволенню їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
5. Забезпечити отримання повної середньої освіти.
6. Шанобливо ставитися до дитини.
7. Правом і обов'язком батьків є належне виховання дитини.

Захист прав дитини і відповідальність за порушення прав дитини

Правовий захист прав дітей можуть здійснювати як їх законні представники - батьки, опікуни, піклувальники, соціальні служби та установи, так і самостійно діти.

Згідно з нормами Сімейного кодексу України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Сімейний кодекс України передбачає ряд прав на самозахист дітей, які досягли 14 років: кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу; дитина, яка досягла 14 років, має право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання його недійсним; дитина, яка досягла 14 років, має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав, на підставах і в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги

1. Сімейним кодексом України, передбачено негативний наслідок у вигляді позбавлення батьківських прав.
2. У Кодексі про адміністративні порушення України, передбачено за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання, передбачених законодавством, обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, штраф в розмірі від 50 до 1000 н.м.д. г (від 850 до 1700 грн.)
3. У згоді з Кримінальним кодексом України, злісне невиконання батьками, опікунами та піклувальниками обов'язків по догляду за дитиною, що призвело до тяжких наслідків, карається обмеженням волі на термін від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий термін.

Кримінальний кодекс України спеціально криміналізує втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми. Крім цього Кримінальний кодекс України передбачає, що вчинення злочину щодо малолітньої дитини або в присутності дитини, а також вчинення злочину з використанням малолітнього, є обставинами, які обтяжують покарання. Зокрема це стосується таких злочинів, як умисне вбивство, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, торгівля людьми, зґвалтування, розбещення неповнолітніх, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Підводячи підсумки, у дитини багато прав і всі права повинні мати процедуру реалізації, але потрібно пам'ятати, що в згоді з практикою ЄСПЛ, якщо є право, але немає процедури, то держава все одно зобов'язана забезпечити реалізацію такого права.

Юридичний ресурс «Протокол» («Protocol») сподівається, що дана стаття була для вас корисною і допомогла при вирішенні труднощів. На нашому сайті «Протокол» («Protocol») ви завжди зможете знайти юриста, який надасть кваліфіковану, своєчасну і якісну правову допомогу за доступною ціною. Для того, щоб собі підібрати фахівця, необхідно скористатися сервісом «Тендер на юридичну послугу». Вирішуйте свої правові проблеми тут і зараз.

Автор консультації: Скочинського Христина

Джерело: Юридичний ресурс Протокол