Коли йдеться про «цивільне право», то перше, що спадає думку, що це право, яке регулює відносини між людьми. І насправді це якоюсь мірою так. Адже, заглянувши в законодавство, можна прочитати, що цивільне право це норми, які регулюють майнові й немайнові суспільні відносини між фізичними та юридичними особами, тергромадами, державними та іншими суб'єктами.
Але як людство прийшло до такого визначення? Та які саме відносини регулюються цивільним правом? Нумо розбиратися.
Ще здавна людські відносини регулювалися певними нормами, звичаями, законами тощо. І цивільне право, як таке, бере свій початок з ранніх часів виникнення цивілізації.
Якщо брати до уваги світову історію, то значний вплив на розвиток цієї сфери права в багатьох країнах світу склало саме Римське право. Одним із важливих документів у той час був Corpus juris civilis — зведення римського цивільного права. Він укладений ще 528–534 роках за часів панування візантійського імператора Юстиніана.
Але якщо говорити про історію України, то важливим документом, у якому йшлося про цивільні права, була Руська правда (11-12 століття). Вона врегульовувала не тільки право власності на майно (коней, землю, рабів тощо), а і питання шлюбу та спадкування.
Сучасний Цивільний кодекс України (ЦКУ) прийнятий у 2003 році. Саме його нормами зараз врегульовані цивільні відносини. Ба більше, крім кодексу є багато книг і підручників з цивільного права України, цивільне судочинство, процес тощо.
Цивільне законодавство регулює особисті немайнові та майнові відносини (у статті 1 ЦКУ вказано повне визначення).
Та є ширша класифікація цивільних правовідносин. Так, їх зокрема можна розділити на:
Суб'єктами цивільних правовідносин — є фізичні та юридичні особи, а в окремих випадках держава.
Якщо говорити простими словами, то фізичні особи — це люди: громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Однак, щоб стати суб’єктами цивільних правовідносин вони мають набути цивільної правоздатності (здатності своїми діями набувати цивільні права і здійснювати цивільні обов’язки).
До юридичних осіб належать державні та недержавні організації, об’єднання тощо. Юрособа, будучи суб’єктом цивільних правовідносин, може бути позивачем і відповідачем у суді, однак не може себе представляти. Натомість це роблять від її імені уповноважені особи чи органи.
До об'єктів цивільних правовідносин належать матеріальні та нематеріальні блага. Це можуть бути:
Кожна особа може звернутися до суду за захистом у разі, коли відбулося порушення її прав.
Якщо, наприклад, способами захисту цивільних прав є відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди тощо. То під формою слід розуміти діяльність компетентних органів щодо захисту цивільних прав.
Є такі види:
Найпоширенішою формою захисту цивільних прав є судова.
У частині 2 статті 1 ЦКУ вказано, що цивільне законодавство не застосовується до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій. Також воно не застосовується до податкових та бюджетних відносин, якщо інше не встановлено законом.
Якщо говорити в цілому, тому є таке поняття як аналогія права та закону. Це означає, що якщо певні цивільні відносини не врегульовані нормами ЦКУ, договором чи актами, вони регулюються іншими нормами, що регулюють подібні цивільні відносини.
Отже, цивільне право — дуже важлива сфера права, яка не просто врегульовує суспільні майнові й немайнові відносини, а і забезпечує звичний та стабільний устрій життя громадян.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.