Взірець адаптації і винахідливості: як Австралія оголосила війну ему і ганебно програла

Протистояння фермерів і диких тварин відоме з давніх давен. Інколи воно набуває досить дивних форм. Наприклад, нещодавно Ботсвана пригрозила "подарувати" Німеччині 20 тисяч слонів, долею яких так переймається німецьке суспільство. Мовляв, нехай слоники потопчуть поля німецьких фермерів перш, ніж уряд в Берліні ухвалить якісь рішення на захист цих тварин.

Але куди химерніших форм набуло протистояння з дикими видами в Австралії. Там ледь не кожна тварина намагається вбити або самого австралійця, або його собаку, або хоча б знищити фермерські поля. І суворі австралійці не цураються рішучих дій у відповідь. Наприклад, одного разу справа дійшла до справжньої війни – із застосуванням армійських кулеметів. Це була війна з птахами ему. І австралійці цю війну ганебно програли.

Насправді, багато хто чув про Війну з ему, але мало хто знає подробиці. Американський еволюційний біолог із Ратгерського університету Скотт Треверс в авторській статті для Forbes розповів, чому ж австралійці не змогли мирно домовитися з ему, чому справа дійшла до бойових дій і як австралійці примудрилися програти.

Отже після Першої світової війни в Австралії почався бум з вирощування пшениці. В західній частині країни утворився так званий пшеничний пояс – великий фермерський регіон. І незабаром ему, великі нелітаючі птахи, схожі на страусів (але родичами вони не є), втямили, що на фермерських полях пастися краще, аніж у напівпустелі.

Відтак на початку 1930-х приблизно 20 000 ему мігрували до пшеничного поясу Західної Австралії і почали спустошувати посіви. Один ему здатен з’їсти кілька кілограмів врожаю на день. Тож нашестя з багатьох тисяч птахів стало катастрофою для фермерів.

У листопаді 1932 року уряд відреагував на заклики цивільних про порятунок і вислав армію їм на підмогу. Точніше кількох солдатів із кулеметом та запасом набоїв до них. Місія видавалася простою: скоротити популяцію ему і захистити пшеницю. Однак австралійський Генштаб не врахував підступність ворога.

"Ему продемонстрували дивовижну групову динаміку та тактику ухилення. Вони розбігалися, відчувши небезпеку, що робило майже неможливим націлитися більше ніж на одного чи двох одночасно. Вони також були швидкими. Їхня швидкість бігу (до неймовірної 31 милі/год) і зигзагоподібна схема бігу робили кулеметний вогонь неефективним", – пише Скотт Треверс.

Історичні документи доносять слова приниженого австрійського солдата, який швидко втямив те, до чого не додумався австралійський Генштаб: схоже, ему мають "власну військову тактику".

Протягом кількох днів запеклих боїв австралійці витратили тисячі куль до гвинтівок і кулеметів, але втрати підрозділів ему були мізерними. Операція була визнана невдалою. 

До грудня уряд наказав військовим відступити та визнав власну поразку. Війна офіційно закінчилася, а популяція ему залишилася незмінною. Фермерам було запропоновано оборонятися власними силами.

"Комедійна репутація Великої війни ему приховує серйозність питання про конфлікт людини та дикої природи. Боротьба фермерів була символом ширших викликів у боротьбі з інвазивними або надлишковими видами, особливо в сільськогосподарських умовах", – наголошує Скотт Треверс.

Ті самі риси, які привели до "перемоги" ему у війні 1932 року — здатність до адаптації, наполегливість і винахідливість — роблять їх довговічною іконою унікального біорізноманіття Австралії, додає біолог. І нагадує, що на гербі країни зображено дві великі фігури – кенгуру і ему. Обидва є символами цієї незвичайної країни-континента.

Як писав УНІАН, в Індії півмільйона людей загинули від хвороб після того, як в країні майже вимер птах, що займав важливу екологічну нішу. Цей жахливий випадок наочно показав, наскільки є важливим збереження кожного біологічного виду в екосистемі, що склалася.

Також ми розповідали, як один птах навчив цілу націю цінувати природу власної країни. Історія новозеландського птаха такахе вражає усвідомленням того, як близько до межі вимирання підійшов цей красивий птах.