Скарги на дії держвиконавця у зведеному виконавчому провадженні про виконання рішень, постановлених за правилами різних юрисдикцій розглядаються в порядку КАС (ВС/ВП № 660/612/16-ц від 14.03.2018)

Фабула судового акту: Цивільним процесуальним кодексом України, а саме розділом VII врегульовано судовий контроль за виконанням судових рішень.

За нормами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В свою чергу положеннями ч. 2 ст. 384 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За частиною 1 статті 339 та частиною 1 статті 340 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже із наведених норм можна зробити висновок про те, що дії або бездіяльність ДВС оскаржується до суду, який безпосередньо видав виконавчий документ.

Проте, постає цілком логічне питання – а до якого суду оскаржуються такі дії та/або бездіяльність у разі наявності зведеного виконавчого провадження у якому примусово виконуються рішення судів, постановлені за правилами різних процесів?

У даному випадку особа звернулась із скаргою на дії державного виконавця до загального суду, який видав виконавчий документ. Скаргу було задоволено. При цьому з таким рішенням погодився і апеляційний суд.

На вказані рішення ДВС подано касаційну скаргу з підстав того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у зведеному виконавчому провадженні про стягнення з боржника боргу об’єднано провадження щодо виконання восьми судових рішень, ухвалених відповідно до Цивільного процесуального кодексу України та одного наказу на виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Господарського процесуального кодексу України. У зв’язку із цим ДВС вважає, що суди порушили норми процесуального права, а саме статті 122, 205 ЦПК України у старій редакції.

Велика Палата Верховного Суду частково погодилась з такими доводами органу ДВС та у своїй постанові вказала, що Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Водночас згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Разом з тим у частині п'ятій вказаної статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вирішила, що в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: Протиправну бездіяльність державного виконавця, яка призвела до знецінення грошових коштів, що стягуються, суд не визнав підставою для відшкодування шкоди стягувачу (Справа №759/4881/16-ц, 27.09.17)

ВС/ВП: НЕ є публічно-правовим спір між СВП та громадянином в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічного, а цивільного права (ВС/ВП № 234/14299/15-ц від 28.02.2018)

ВС/КАС: Позови ДАБІ щодо невиконання приписів про знесення будівель мають розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства (ВС/КАС № 804/6104/14 від 30.01.2018)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 660/612/16-ц

Провадження № 14-19цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3,

заінтересовані особи: Великоолександрівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Великоолександрівський РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області); управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - УДВС ГТУЮ у Херсонській області), Державне підприємство «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_4,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області та УДВС ГТУЮ у Херсонській області

на ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 02 вересня 2016 року у складі судді Гончаренка О. В. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року у складі колегії суддів Вейтас І. В., Склярської І. В., Цуканової І. В.

у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії посадових осіб Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області та УДВС ГТЮ у Херсонській області,

ВСТАНОВИЛА:

29 червня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою, у якій з урахуванням уточнених вимог просила поновити строк на подання скарги до суду та визнати незаконними дії (бездіяльність) посадових осіб Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області та УДВС ГТУЮ у Херсонській області щодо надання та передачу документів стосовно нежитлових виробничо-складських приміщень, площею 422,9 кв. м, розашованих за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, АДРЕСА_1, на реалізацію ДП «Сетам» для внесення інформації щодо проведення електронних торгів з реалізації цього майна.

ОСОБА_3 зазначала, що органами державної виконавчої служби (далі - ДВС) на порушення вимог законодавства надано організатору електронних торгів - ДП «Сетам» неналежні документи щодо права власності на нежитлові приміщення, які мають бути реалізовані, оскільки сам об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом та перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та її колишнього чоловіка ОСОБА_5

Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 02 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року, частково задоволено скаргу ОСОБА_3 Поновлено строк на подання скарги, визнано незаконними дії (бездіяльність) посадових осіб Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області та УДВС ГТУЮ у Херсонській області щодо надання та передачі неналежно підготовлених та оформлених документів на реалізацію організатору електронних торгів - ДП «Сетам» для внесення інформації стосовно їх проведення, а саме документів щодо права власності на нежитлові виробничо-складські приміщення, площею 422,9 кв. м, розташовані за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, АДРЕСА_1. У задоволенні інших вимог заявника відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, установив, що під час розгляду справи заявником доведено, що нежитлові приміщення, площею 422,9 кв. м, є самочинним будівництвом. У зв'язку із цим суд вважав, що будь-яких документів, які б посвідчували право власності на ці приміщення на час проведення виконавчих дій, не могло бути. Суди дійшли висновку, що усупереч вимогам закону державний виконавець не надав до регіонального органу ДВС копій належних правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а керівник регіонального органу ДВС після отримання документів від державного виконавця про передачу вказаного майна на реалізацію належним чином не перевірив ці докумени на відповідність вимогам законодавства, не виявив порушень та не встановив строку для їх усунення.

У грудні 2016 року Великоолександрівський РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області та УДВС ГТУЮ у Херсонській області подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги на ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 02 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року, в яких посилалися на порушення судами норм процесуального права та просили їх скасувати. Великоолександрівський РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області просив справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а УДВС ГТУЮ у Херсонській області просило постановити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо цього управління відмовити.

Доводи касаційних скарг

На обґрунтування своїх вимог УДВС ГТУЮ у Херсонській області зазначало, що відповідно до норм Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5, УДВС ГТУЮ у Херсонській області не бере участі в підготовці та передачі документів до ДП «Сетам» на реалізацію.

На думку Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області, вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у зведеному виконавчому провадженні про стягнення з боржника ОСОБА_3 боргу об'єднано провадження щодо виконання восьми судових рішень, ухвалених відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та одного наказу на виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У зв'язку із цим заявник вважає, що суди порушили норми процесуального права, а саме статті 122, 205 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 та 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 18 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, оскільки згідно із частиною шостою статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду вказану справу у зв'язку з посиланням у касаційній скарзі Великоолександрівським РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області на порушення правил предметної юрисдикції, зокрема на те, що при виконанні зведеного виконавчого провадження виконувалися не лише рішення, постановлені загальними судами в порядку цивільного судочинства, але й наказ на виконання рішення господарського суду.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб ДВС передбачалося статтею 13 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», а також частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), які були чинними на час вчинення виконавчих дій.

У частинах першій та другій статті 383 ЦПК України в редакції, що була чинною на час звернення зі скаргою, передбачалося, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

А частина друга статті 384 ЦПК України у вказаній редакції передбачала, що така скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Аналогічна вимога містилася й у статті 121-2 ГПК України у редакції, чинній на час звернення особи зіскаргою, а саме: скарги на дії чи бездіяльність органів ДВС щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до частин першої та другої статті 74 діючого Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У частині першій статті 447 та частині першій статті 448 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Аналогічно врегульовано вказане питання в частині першій статті 339 та частині першій статті 340 ГПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, а саме: сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України та статей 339, 340 ГПК України у редакціях від 03 жовтня 2017 року, дає підстави зробити висновок, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішенняпри виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства, відповідно.

Разом з тим ні в ЦПК України, ні в ГПК України не урегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон № 1404-VIII та Закон № 606-ХІV, який був чинним на час вчинення виконавчих дій.

За правилами цих законів, як у редакції, що була чинною на час вчинення виконавчих дій, так і на час розгляду справи, передбачалися особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

Так, у статті 33 Закону № 606-ХІV, чинного на час вчинення виконавчих дій, передбачалося, що в разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах ДВС, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Детально дії виконавця на час вчинення виконавчих дій регламентувалися Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5 (далі - Інструкція), а саме підпунктами 3.8.1 - 3.8.8 пункту 3.8 розділу ІІІ.

У підпункті 3.8.8 пункту 3.8 розділу ІІІ Інструкції у редакції, що була чинною на час вчинення виконавчих дій, за наявності підстав для завершення виконавчого провадження виконавчий документ виводиться зі зведеного виконавчого провадження за постановою державного виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 30 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній на час розгляду справи, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Аналогічні вимоги містить Інструкція у редакції, чинній на час розгляду справи та поширюється на випадки відкриття виконавчого провадження і вчинення виконавчих дій приватним виконавцем.

Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням.

Суд такими повноваженнями не наділений.

Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

У запереченнях на скаргу, а також в апеляційній та касаційній скаргах Великоолександрівський РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області звертав увагу на ту обставину, що оскаржувані виконавчі дії вчинялися на виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі листи, видані на виконання рішень Нововоронцовського районного суду Херсонської області, ухвалених у порядку цивільного судочинства, та наказ, виданий на виконання рішення Господарського суду Херсонської області, ухваленого у порядку господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку вказаному доводу, зазначивши, що у зведеному виконавчому провадженні об'єднані виконавчі провадження щодо виконання дев'яти судових рішень, а скарга розглянута лише в частині, яка стосується виконання саме рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства.

Погодитися з таким висновком не можна, оскільки за зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

Такий висновок апеляційного суду закріплює правову невизначеність щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження і зобов'язує учасників виконавчого провадження одні й ті самі рішення, дії чи бездіяльність ДВС, виконавця чи приватного виконавця оскаржувати в судах різних юрисдикцій. При цьому порушується єдність зведеного виконавчого провадження, вилучаються окремо виконавчі документи, оскільки вони розглядаються окремо від зведеного виконавчого провадження, а такі дії можливі лише за наявності підстав для завершення виконавчого провадження і є компетенцією виконавця, у провадженні якого перебуває зведене виконавче провадження.

Водночас статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбаченоособливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця.

Відповідно до частини першої цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Разом з тим у частині п'ятій вказаної статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Тобто частина п'ята статті 287 КАС України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об'єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ОскількиВелика Палата Верховного Суду зробила висновок про необхідність оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у порядку адміністративного судочинства, скарга ОСОБА_3 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому ухвала Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 02 вересня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Провадження стосовно виконання судових рішень є завершальною й невід'ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі, у якій провадження за скаргою не відкривається. За подання позовної заяви позивачем сплачено відповідний судовий збір. У розділі VII ЦПК України та в Законі України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС позивачем, який є стягувачем.

Таке врегулювання є логічним з урахуванням того, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду, а позивачем уже сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовом, або він мав пільги зі сплати такого збору.

Разом з тим частина друга статті 3 Закону № 3674-VI не передбачає звільнення від сплати судового збору за звернення з апеляційною чи касаційною скаргою на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, такий об'єкт справляння судового збору у зазначеній нормі відсутній.

Крім того, у статті 5 Закону № 3674-VI, яка передбачає пільги зі справляння судового збору певним категоріям осіб за певними категоріями справ чи процесуальних дій, відсутні пільги щодо сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

З урахуванням визначення стадії виконання судового рішення як завершальної стадії судового провадження, суд при розгляді скарги постановляє ухвалу. Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI у редакції, що була чинною на час подання касаційних скарг, за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, а в разі подання таких скарг фізичною особою судовий збір становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, за поданнядо суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до такої скарги особою, яка не належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору або стосовно яких законодавцем прямо встановлені пільги щодо сплати судового збору, судовий збір сплачується у розмірі, передбаченому підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI у редакції, що була чинною на час подання відповідної скарги.

При зверненні з апеляційними та касаційними скаргами Великоолександрівський РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області та УДВС ГТУЮ у Херсонській області сплатили по 1378 грн за кожну скаргу.

Кожен з них поніс судові витрати в розмірі 2756 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову особи, звільнені від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

Тому, якщо при закритті провадження у справі касаційну скаргу задоволено частково, судовий збір покладається на сторони пропорційно, а саме порівну.

Кожна з осіб, яка подала касаційну скаргу, понесла витрати зі сплати судового збору в розмірі 2756 грн.

Особа, яка подала скаргу на дії органів державної виконавчої служби, є боржником у виконавчому провадженні та відповідачем у позовних провадженнях, які розглянуті за правилами цивільного та господарського судочинства. Доказів, що вона звільнена від сплати судового збору матеріали справи не містять, тому ОСОБА_3 не звільнена від сплати судового збору і не подала жодних доказів про наявність підстав для звільнення від такої сплати, у зв'язку з чим Велика Палата стягує з ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1378 грн на користь Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області та 1378 грн на користь УДВС ГТУЮ у Херсонській області.

Підсумовуючи, можна зробити такі висновки.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України, статей 339, 340 ГПК України, частини п'ятої статті 287 КАС України у редакціях від 03 жовтня 2017 року, у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення, за правилами цивільного судочинства.

Якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднані судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.

При виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких ці судові рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

Існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - наявність підстав для завершення виконавчого провадження. Правом виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження наділений лише державний чи приватний виконавець, на виконанні якого перебуває зведене виконавче провадження, про що ухвалюється відповідна постанова. Суд такими повноваженнями не наділений.

Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України.

При поданні апеляційної чи касаційної скарги особою, відмінною від позивача, який є стягувачем у виконавчому провадженні, стягується судовий збір.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI у редакції, що була чинною на час подання касаційних скарг, за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, а в разі подання таких скарг фізичною особою судовий збір становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 414-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області задовольнити частково.

Ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 02 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28 листопада 2016 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії посадових осіб Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області закрити.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2) на користь Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (місцезнаходження: вул. Свободи, 161, смт Велика Олександрівка, Великоолександрівський район, Херсонська область, ЄДРПОУ 34704409) 1378 грн на відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2) на користь управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (місцезнаходження: вул. Комкова, 87, корпус 2, м. Херсон, 73003) 1378 грн на відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений і підписаний 22 березня 2018 року.

Судді