Вимоги боржника про оскарження звітів про оцінку майна в судовому порядку задоволенню не підлягають (ВС/КЦС № 711/650/13-ц від 04.07.2018)

Фабула судового акту: У даній справі Касаційний цивільний суд вкотре притримався сталої судової практики щодо оскарження висновків про оцінку майна боржників, яке підлягає примусовій реалізації на прилюдних торгах.

Боржник звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця в частині використання звітів та висновків суб'єкта оціночної діяльності про визначення ринкової вартості об'єктів нерухомого майна під час їх реалізації на електронних торгах, оскільки у вказаних документах, на думку скаржника, вказано ціну майна, яка очевидно є заниженою та такою, що не відповідає ринковій кон’юнктурі.

Ухвалою місцевого суду скаргу задоволено – визнано недійсними звіти про оцінку майна та скасовано висновки суб’єкта оціночної діяльності про вартість такого.

Вказане рішення вмотивовано тим, що згідно відомостей постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні для складання письмових звітів з питань визначення вартості описаного вище нерухомого майна призначено суб'єкта оціночної діяльності, який попереджений про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, а також надання завідомо неправдивого звіту з питань, що міститься в постанові. З вказаною постановою останнього було ознайомлено під підпис.

Проте, всі оскаржувані звіти та висновки складені та підписані іншим оцінювачем. За таких обставин суд поставив під сумнів об'єктивність результатів складених цих звітів та висновків оцінювачем, який не призначався та не уповноважувався на це, та який не попереджався про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту.

Ухвалою апеляційного суду зазначену ухвалу залишено без зміни.

На вказані рішення ДВС та організатором публічних торгів подано касаційні скарги, які обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не було встановлено яким чином непопередження про кримінальну відповідальність суб’єкта оціночної діяльності вплинуло на складені та підписані ним звіти та висновки. У встановленому кримінальним законодавством порядку не було встановлено що висновок є завідомо неправдивим.

Переглядаючи зазначені рішення в касаційному порядку КЦС вказав, що згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності – суб'єктом господарювання, підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Об'єктивність та достовірність звітів та висновків оцінювача не визначається попередженням його виконавцем про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об'єктивними та достовірними на підставі відповідного лише попередження. Об'єктивність оцінки майна та здійснення її у відповідності до вимог чинного законодавства як обов'язок оцінювача передбачені статтею 13 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» без будь-якої прив'язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ'єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність.

Водночас за змістом статей 12, 33 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Аналізуйте судовий акт: Суд: Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватись недійсною на підставі норм ЦК (Сихівський райсуд м. Львова № 464/2551/15-ц від 11.03.2016)

Виконавець самостійно визначає майно боржника (ВСУ у справі №6-465цс17 від 12 квітня 2017р.)

Квартира зареєстрована на чоловіка проте придбана у шлюбі все одно не може бути продана з торгів без згоди дружини оскільки є спільної сумісної власністю (ВССУ від 20 січня 2016 р. у справі №6-26388ск15)

Недійсність прилюдних торгів у зв’язку з втратою чинності звіту про оцінку майна ( ВСУ - спільне засідання палат по цивільним та господарським справам).

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 711/650/13-ц

провадження № 61-1186 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача:-Пророка В. В.суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., ФаловськоїІ. М.

учасники справи:

боржник-ОСОБА_6,державний виконавець-державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,стягувач-Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,заінтересовані особи: - Державне підприємство «СЕТАМ», -Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група»,

розглянув в порядку письмового провадження справу, відкриту за скаргою ОСОБА_6 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо використання звітів та висновків суб'єкта оціночної діяльності про визначення ринкової вартості об'єктів нерухомого майна під час їх реалізації на електронних торгах, за касаційними скаргами Державного підприємства «СЕТАМ» та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 серпня 2017 року, постановлену у складі судді Степаненка О. М., та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року, постановлену у складі суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Храпка В. Д.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заявника

1. У липні 2017 року ОСОБА_6звернулась до Придніпровського районного суду міста Черкаси зі на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ ПВР Департаменту ДВС МЮ України) щодо використання звітів та висновків суб'єкта оціночної діяльності про визначення ринкової вартості об'єктів нерухомого майна під час їх реалізації на електронних торгах.

2. Скарга мотивована тим, що в ході примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду міста Черкаси від 20 травня 2016 року № 711/650/13-ц про стягнення із ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «РайфайзенБанк Аваль») заборгованості за кредитними договорами станом на 05 серпня 2010 року на загальну суму 1 460 696,48 доларів США, 15 липня 2017 року вона отримала рекомендований лист, в якому містилось повідомлення Головного державного виконавця ПВР Департаменту ДВС МЮ України, Рагімової А. Н., від 19 червня 2017 року про оцінку арештованого майна боржника, яке в подальшому передано на реалізацію.

3. Виконавцем звітів з незалежної оцінки відповідного майна ОСОБА_6 є ТОВ «Українська експертна група» (далі - ТОВ «УЕГ»). В результаті цієї оцінки було сформовані три висновки від 02 червня 2017 року про вартість арештованого майна ОСОБА_6 (далі - висновки від 02 червня 2017 року).

4. ОСОБА_6 зазначила, що дії Головного державного виконавця відділу ПВР Департаменту ДВС МЮ України та Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») з примусової реалізації її нерухомого майна є незаконними та такими, що порушують її права та інтереси, оскільки результати визначення вартості та оцінки її майна, зазначені у висновках від 02 червня 2017 року, не відповідають ринковій вартості аналогічного нерухомого майна і є значно заниженими.

5. Також ОСОБА_6 вказала на те, що відповідно до Національних стандартів № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), з боку суб'єкта оціночної діяльності не було здійснено ознайомлення з об'єктами оцінки, що є порушенням порядку оцінки, визначеним Національним стандартом.

6. Згідно постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 17 березня 2017 року (виконавче провадження № 51493643) призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «УЕГ» в особі ОСОБА_10, якого зобов'язано надати письмовий звіт, а також попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків та за надання завідомо неправдивого звіту. Однак, всі оскаржувані звіти та від 02 червня 2017 року складені та підписані оцінювачем ОСОБА_11

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

7. Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 серпня 2017 року скаргу задоволено:

- визнано недійсним звіт від 02 червня 2017 року № 17061, виконаний оцінювачем ОСОБА_11, про оцінку адміністративної будівлі (літ. А-4) з прибудовою, загальною площею 1 633,30 м кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- скасовано висновок суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_11 про вартість майна, а саме - адміністративної будівлі (літ. А-4) з прибудовою, загальною площею 1 633,30 м кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано недійсним звіт від 02 червня 2017 року № 17061/2, виконаний оцінювачем ОСОБА_11, про оцінку нежитлових будівель: магазину літ. «А», загальною площею 389,40 м кв., сараю літ. «Б», сараю літ. «В», огорожі літ. «1-2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2;

- скасовано висновок суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_11 про вартість майна, а саме - нежитлових будівель: магазину літ. «А», загальною площею 389,40 м кв., сараю літ. «Б», сараю літ. «В», огорожі літ. «1-2», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2;

- визнано недійсним звіт від 02 червня 2017 року № 17061/3, виконаний оцінювачем ОСОБА_11, про оцінку нежитлового приміщення магазину загальною площею 58,80 м кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_3;

- скасовано висновок суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_11 про вартість майна, а саме - нежитлового приміщення магазину, загальною площею 58,80 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

8. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно відомостей постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності у відповідному виконавчому провадженні (а.с. 188 - 189, том 1) для складання письмових звітів з питань визначення вартості описаного вище нерухомого майна призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «УЕГ» в особі ОСОБА_10, який попереджений про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, а також надання завідомо неправдивого звіту з питань, що міститься в постанові. З вказаною постановою останній ознайомлений 17 березня 2017 року, про що свідчить його підпис.

9. Всі оскаржувані звіти та висновки від 02 червня 2017 року складені та підписані оцінювачем ОСОБА_11 За таких обставин суд ставить під сумнів об'єктивність результатів складених цих звітів та висновків оцінювачем ОСОБА_11, який не призначався та не уповноважувався на це, та який не попереджався про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту.

10. Суд не погодився із доводами ОСОБА_6 в частині того, що оцінювач особисто не оглядав об'єкти її нерухомого майна, а також з тим, що їх оцінка не відповідає ринковій вартості та є заниженою, бо суб'єктом оціночної діяльності не здійснювалось порівняння їх вартості з вартістю інших аналогічних об'єктів нерухомого майна. Суд на підставі відомостей які містяться у відповідних звітах суб'єкта оціночної діяльності, встановив, що відповідні дії здійснювались оцінювачем.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

11. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року апеляційні скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ДП «СЕТАМ», ТОВ «УЕГ» та ОСОБА_6 відхилені, ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 серпня 2017 року залишено без змін.

12. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що додержання вимог законодавства при призначенні та проведенні оцінки майна є необхідною умовою визнання такої оцінки об'єктивною та законною, а також подальшого використання її в процесі реалізації майна. Тому апеляційний суд також ставить під сумнів об'єктивність результатів відповідних звітів та висновків, складених оцінювачем ОСОБА_11, який не призначався та не уповноважувався на це, та який не попереджався про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

13. 14 грудня 2017 року ДП «СЕТАМ» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

14. У касаційній скарзі ДП «СЕТАМ» просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовити повністю, стягнути з ОСОБА_6 на користь ДП «СЕТАМ» витрати по сплаті судового збору у сумі 1 600,00 грн.

15. 21 грудня 2017 року відділ ПВР Департаменту ДВС МЮ України подав касаційну скаргу до Верховного Суду, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

16. У касаційній скарзі ДП «СЕТАМ» просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовити повністю, відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

18. Згідно із частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19. 26 грудня 2017 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

20. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

21. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

22. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги

23. ДП «СЕТАМ» вважає, що державний виконавчою службою призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «УЕГ». Тому складення і підписання звітів та висновків від 02 червня 2017 року ОСОБА_11, який є генеральним директором ТОВ «УЕГ» не є порушенням законодавства, яке регулює порядок оцінки майна у виконавчому провадженні.

24. Сумніви суду в об'єктивності звітів та висновків від 02 червня 2017 року є припущенням, на якому не можуть гуртуватися судові рішення згідно вимог статті 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції - ЦПК України 2004). Судом першої інстанції не було встановлено яким чином непопередження про кримінальну відповідальність ОСОБА_11 вплинуло на складені та підписані ним звіти та висновки від 02 червня 2017 року. У встановленому кримінальним законодавством порядку не було встановлено що висновок, складений та підписаний ОСОБА_11, є завідомо неправдивим.

25. Відділ ПВР Департаменту ДВС МЮ України вказує на те, що вищезазначеною постановою виконавчої служби призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання не конкретного оцінювача, а ТОВ «УЕГ», вже від імені якого на момент складання цієї постанови як представник діяв ОСОБА_10, який одночасно являється кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «УЕГ». В зв'язку з цим, також вважає, що факт підписання ОСОБА_11 звітів та висновків від 02 червня 2017 року не може бути підставою для автоматичного поставлення під сумнів їх об'єктивності. Також вказується на те, що суди попередніх інстанцій керувалися припущенням, коли ставили під сумнів результати звітів та висновків від 02 червня 2017 року лише на підставі вищезазначеного факту.

26. Відділ ПВР Департаменту ДВС МЮ України зазначив, що за відсутності встановлених фактів необ'єктивної оцінки чи, взагалі, будь-яких порушень проведення оцінки відповідного нерухомого майна, здійснення звіту будь-яким оцінювачем призначеного суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання - ТОВ «УЕГ» - не порушує права ОСОБА_6

27. Інші доводи касаторів, в тому числі ті, що вимагають переоцінки обставин справи, суд касаційної інстанції не приймає до уваги відповідно до вимог статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

28. У своїх запереченнях на кожну з двох касаційних скарг ОСОБА_6 заявила про необхідність відмовити в їх задоволені та залишенні судових рішень судів попередніх інстанцій в силі.

29. ОСОБА_6 стверджує, що відповідною постановою виконавчої служби було уповноважено на проведення оціночної діяльності саме ОСОБА_10, а не ОСОБА_11 Оскільки звіти та висновки від 02 червня 2017 року були виконані ОСОБА_11, такі висновки та звіти виконані з порушенням норм діючого законодавства України та не можуть бути використані у виконавчому провадженні. Висновки суди першої та апеляційної інстанції зробили на підставі доказів, фактичних даних, обставин справи, пояснень учасників справи та правового аналізу норм матеріального та процесуального права, що в подальшому і стало підставами для прийняття судових рішень, а не на припущеннях.

30. У якості спростування сумнівів у порушенні складеними звітами та висновками від 02 червня 2017 року своїх прав ОСОБА_6 посилається на своє право, передбачене частиною п'ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон про виконавче провадження), оскаржувати в судовому порядку результати встановленої вартості та оцінки майна у разі незгоди з ними.

31. Інші доводи заявника, в тому числі ті, що вимагають переоцінки обставин справи, суд касаційної інстанції не приймає до уваги відповідно до вимог статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

32. Згідно із частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

33. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті встановлює, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

35. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

36. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

37. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

38. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (частина перша статті 80 ЦПК України).

39. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частина четверта статті 77 ЦПК України).

40. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо висновків судів попередніх інстанцій з приводу результатів оцінки майна

41. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції - ЦПК України 2004).

42. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина третя та четверта статті 60 ЦПК України 2004).

43. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша статті 179 ЦПК України 2004).

44. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (частини перша та друга статті 57 ЦПК України 2004).

45. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004).

46. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 59 ЦПК України 2004).

47. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

48. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

49. Під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (згідно із частиною першою статті 214 ЦПК України 2004).

50. Учасниками виконавчого провадження, зокрема, є виконавець, сторони, представники сторін, експерт, спеціаліст, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання (згідно із частиною першою статті 14 Закону про виконавче провадження).

51. Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону про виконавче провадження).

52. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (абзац другий частини третьої статті 57 Закону про виконавче провадження).

53. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон про оцінку майна).

54. Суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (частина перша статті 5 Закону про оцінку майна).

55. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця (частина третя статті 20 Закону про виконавче провадження).

56. Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності, зокрема, зобов'язані дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог Закону про оцінку майна та нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпечувати об'єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають (згідно із статтею 13 Закону про оцінку майна).

57. Суб'єкти оціночної діяльності, зокрема, мають право залучати додатково у разі необхідності до участі у проведенні оцінки майна інших оцінювачів або інших фахівців, а також суб'єктів підприємницької діяльності (згідно із статтею 30 Закону про оцінку майна).

58. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (згідно із частиною першою статті 12 Закону про оцінку майна).

59. Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем (частина п'ята статті 20 Закону про виконавче провадження).

60. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (абзац перший частини п'ятої статті 57 Закону про виконавче провадження).

61. Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (частина перша статті 9 Закону про оцінку майна).

62. Національний стандарт № 1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб'єктами оціночної діяльності (згідно із пунктом 1 Національного стандарту № 1).

63. Згідно з вищезазначеною статтею 12 Закону про оцінку майна та умовами абзацу сьомого пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна передбачає складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки. Пункти 56 та 57 Національного стандарту № 1 передбачають, що висновок про вартість об'єкта є складовою частиною такого звіту.

64. Звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (згідно із пунктом 59 Національного стандарту № 1). Висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (абзац третій пункту 60 Національного стандарту № 1).

65. Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна згідно із законодавством (абзац перший пункту 55 Національного стандарту № 1).

66. Для оцінки майна (майнових прав) під час здійснення виконавчого провадження виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. У постанові про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання вид та характеристика майна, яке необхідно оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій. У постанові обов'язково зазначається попередження про відповідальність: експерту - за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження; суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання (оцінювачу) - за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна; перекладачу - за здійснення завідомо неправильного перекладу під час виконавчого провадження, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час виконавчого провадження (пункт 8 розділу 2 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5).

67. Необ'єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки (абзац чотирнадцятий пункту 3 Національного стандарту № 1).

68. Неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (абзац п'ятнадцятий пункту 3 Національного стандарту № 1).

69. Враховуючи вищезазначене, на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки нерухомого майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Суд першої інстанції в своєму судовому рішенні помилково послався на положення частини п'ятої статті 20 Закону про виконавче провадження, в частині, що регулює дії експерта у виконавчому провадженні, як на критерій оцінки дій оцінювача.

70. Згідно вищезгаданої постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності у відповідному виконавчому провадженні (а.с. 188 - 189, том 1) для складання письмових звітів з питань визначення вартості описаного вище нерухомого майна призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «УЕГ». Відповідно до умов частини першої статті 5 Закону про оцінку майна, яка містить вичерпний перелік суб'єктів оціночної діяльності, оцінювачі, якщо вони не є фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, самі по собі не є суб'єктами оціночної діяльності. Суди попередніх інстанцій не встановили, що ОСОБА_10 та/або ОСОБА_11 залучались виконавчою службою до відповідної оцінки нерухомого майна як фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

71. Враховуючи вищезазначене, всі завдання та повідомлення виконавчої служби у відповідній постанові стосуються ТОВ «УЕГ» та оцінювачів, які працюють у його складі, а ОСОБА_10 виступав як представник цього товариства, а не як незалежний суб'єкт оціночної діяльності. Тому вони в рівній мірі стосуються і ОСОБА_11, як оцінювача, який працює у складі ТОВ «УЕГ». Стаття 30 Закону про оцінку майна фактично передбачає можливість залучення суб'єктом оціночної діяльності необмеженої кількості оцінювачів до проведення оцінки майна. Виконавча служба залучає постановою суб'єкта оціночної діяльності, а не призначає постановою оцінювачів, які є працівниками суб'єкта оціночної діяльності. Вищезазначені норми права не передбачають взаємозв'язок між постановами виконавчої служби та звільненням/прийняттям на роботу оцінювачів суб'єктом оціночної діяльності.

72. Відповідні звіти та висновки від 02 червня 2017 року підписані оцінювачем ТОВ «УЕГ», який безпосередньо здійснив оцінку відповідного нерухомого майна, кваліфікація та сертифікація якого не спростовані в судовому засіданні, та керівником суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «УЕГ», що відповідає вищезазначеним вимогами законодавства.

73. Разом з тим, в звіті № 17061/3 чітко зазначено в абзаці шостому розділу 2.1., що оцінювач несе відповідальність за вірність, неупередженість і достовірність експертної оцінки у відповідності до діючого законодавства України. Також в цьому звіті декілька разів вказується на те, що він готується у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі, Закону про виконавчу службу та Національного стандарту № 1. Сторінки інших звітів з такими повідомленнями оцінювача відсутні у матеріалах справи.

74. Крім того, об'єктивність та достовірність звітів та висновків оцінювача не визначається попередженням його виконавцем про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об'єктивними та достовірними на підставі відповідного лише попередження. Об'єктивність оцінки майна та здійснення її у відповідності до вимог чинного законодавства як обов'язок оцінювача передбачені статтею 13 Закону про оцінку майна без будь-якої прив'язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ'єктивність оцінювача ОСОБА_11 через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність. Також не підтверджується те, що оцінювачі ТОВ «УЕГ» не були попереджені про їх відповідальність.

75. В пункті 2 відповідної постанови виконавчої служби говориться, що виконання звіту покладається на одного суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання - ТОВ «УЕГ». А в пункті 3 цієї постанови виконавчої служби, який стосується повідомлення про відповідальність оцінювачів, зазначено, що повідомляються суб'єкти (у множині) оціночної діяльності, а не суб'єкт оціночної діяльності, що говорить про адресованість даного повідомлення декільком особам. Помилки в оформленні цієї постанови виконавчої служби та неузгодженість граматичних конструкцій не є самі по собі підставою ставити під сумнів відповідні повноваження ТОВ «УЕГ» та її оцінювача - ОСОБА_11, а також об'єктивність звітів та висновків від 02 червня 2017 року.

76. Якщо доказування згідно вищезазначеної статті 60 ЦПК України 2004 не може ґрунтуватись на припущеннях, то в контексті статей 212 - 214 ЦПК України 2004 і будь-який висновок суду не може ґрунтуватись на припущеннях. Абзац чотирнадцятий пункту 3 Національного стандарту № 1 дає чітке визначенні необ'єктивної оцінки. Її встановлення має відбуватись у відповідності до конкретних фактів, а не припущень, що відсутність повідомлення оцінювача про кримінальну відповідальність може вплинути на його об'єктивність при здійсненні оцінки майна. Суди попередніх інстанцій, встановлюючи необ'єктивність звітів та висновків від 02 червня 2017 року як підставу для визнання недійсними цих звітів та скасування цих висновків, керувались припущенням, бо з матеріалів справи не можливо визначити встановлення судами фактів необ'єктивності цих документів.

77. Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій припустилися помилки оцінюючи аргумент заявника щодо відсутності персонального повідомлення ОСОБА_11 про відповідальність та персонального призначення саме його у складі ТОВ «УЕГ» для здійснення відповідної оцінки нерухомого майна. Крім того, заявник навіть не оскаржує саму постанову виконавчої служби, а оскаржує звіти та висновки від 02 червня 2017 року з підстав його незгоди з результатами визначення вартості та оцінки його нерухомого майна. Сама по собі відсутність відповідного повідомлення виконавця про відповідальність стосується прав та обов'язків оцінювача з виконавцем, а не прав та інтересів заявника.

78. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували вищезазначені норми матеріального права стосовно визначення повноважень ОСОБА_11 та повідомлення його про відповідальність. Відсутність повідомлення виконавцем оцінювача про кримінальну відповідальність не є підставою для визнання звітів недійсними та скасування відповідних висновків від 02 червня 2017 року на підставі сумнівів у їх об'єктивності. Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та не дослідив всі докази, здійснив з порушенням норм матеріального права оцінку недопустимого доказу, який взагалі не дає підстави робити висновок у справі, який він зробив.

79. Заявник не надав суду належного доказу, передбаченого Національним стандартом № 1, неякісної (недостовірної) оцінки відповідних звітів та висновків від 02 червня 2017 року. Разом з тим, суд першої інстанції не погодився із доводами заявника в частині того, що оцінювач особисто не оглядав об'єкти нерухомого майна, з відсутністю порівняння оцінки нерухомого майна з іншими аналогічними об'єктами. Свої висновки суд першої інстанції зробив на підставі матеріалів відповідних звітів, змісту їх розділів. При цьому, суд першої інстанції висловив сумніви в об'єктивності цих звітів, але не здійснював встановлення фактів, які б могли бути законною підставою для визнання цих звітів необ'єктивними. Суд апеляційної інстанції не виправив помилки суду першої інстанції, а також зазначивши доводи апеляційної скарги заявника, взагалі не дав їм оцінку у своєму судовому рішенні. Тож рішення судів попередніх інстанцій стосовно неякісної (недостовірної) оцінки у відповідних звітах та висновках ґрунтуються на припущеннях.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

80. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції).

81. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

82. У постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

83. Верховний Суд звертає увагу, що 13 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду своєю постановою у справі № 914/881/17 зробила наступний висновок про застосування норм права стосовно звітів про оцінку майна - за змістом статей 12, 33 Закону про оцінку майна звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

84. Таким чином вимоги боржника про оскарження звітів про оцінку майна в судовому порядку задоволенню не підлягають.

85. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частини перша статті 412 ЦПК України).

86. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до вимог ЦПК України (частина перша статті 415 ЦПК України).

87. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задовольнити касаційні скарги ДП «СЕТАМ» та відділу ПВР Департаменту ДВС МЮ України - скасувати ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення у справі, відмовивши у задоволенні скарги ОСОБА_6

(2.2) Щодо судових витрат

88. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). За результатом касаційного розгляду вимоги касаторів підлягають задоволенню.

89. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

90. ДП «СЕТАМ» заявило вимогу про стягнення з заявника сплаченого ним судового збору у сумі 1 600,00 грн за подання касаційної скарги, інші вимоги про відшкодування судових витрат заявлені ним не були.Відділ ПВР Департаменту ДВС МЮ України не заявляв вимог про відшкодування судових витрат. Іншими учасниками справи не заявлені до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

91. Згідно із платіжним дорученням від 12 грудня 2017 року № 22353 ДП «СЕТАМ» сплатило судовий збір у розмірі 1600,00 грн за подання касаційної скарги. Отже, ДП «СЕТАМ» має право на відшкодування йому заявником судового збору у розмірі 1 600,00 грн за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

1. Задовольнити касаційні скарги Державного підприємства «СЕТАМ» та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

2. Скасувати ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2017 року.

3. Ухвалити нове рішення у справі, відмовивши у задоволенні скарги ОСОБА_6 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо використання звітів та висновків суб'єкта оціночної діяльності про визначення ринкової вартості об'єктів нерухомого майна під час їх реалізації на електронних торгах.

4. Стягнути з ОСОБА_6 на користь Державного підприємства «СЕТАМ» витрати на сплату судового збору у сумі 1 600,00 грн за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: