Невеликий проміжок часу пропуску строку на вступ у спадщину не є однозначним фактом для його продовження (ВС/КЦС у справі № 362/5972/18 від 16.12.2020)

Фабула судового акту: Ознака оціночності тих чи інших обставин як поважних для поновлення строків, визначених нормами матеріального або процесуального права у жодному разі не сприяє правовій визначеності.

Погоджусь із тим, що усі обставини, які можуть бути визнати поважними неможливо передбачити та закріпити їх у законі, але нажаль саме така правова невизначеність сприяє нестабільності судової практики та призводить до того, що одні і ті самі обставини трактуються судами по різному.

На мою думку все ж таки доцільним є повернення до практики прийняття Пленумом Верховного Суду постанов, які мають однозначно роз’яснювати як слід застосовувати ті чи інші законодавчі норми, які обставини слід вважати поважними, а які ні тощо.

У даній справі донько померлої звернулась до суду із позовом про продовження їй строку на прийняття спадщини мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті матері між нею та іншими спадкоємцями існувала домовленість щодо спільного подання заяв до нотаріальної контори і лише в останній день вона дізналася, що відповідачі такі заяви подали самостійно. Вона проживає в іншому населеному пункті від місця відкриття спадщини, останній день подання заяви припав на вихідний день, після приїзду вона відразу звернулася в нотаріальну контору, однак отримала відмову в видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом у зв`язку з пропуском строку подання заяви.

Судами першої та апеляційної інстанції такі доводи визнано необґрунтованими, а вказані причини неповажними.

Не погоджуючись із такими висновками позивач до Касаційного цивільного суду подала касаційну скаргу, яку вмотивувала тим, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним та причини його пропуску є поважними, оскільки між нею та іншими спадкоємцями існувала домовленість щодо спільного подання заяв до нотаріальної контори, однак відповідачі такі заяви подали самостійно, про що вона дізналась в останній день строку. При цьому зазначає, що віднесення будь-яких обставин до поважних є оціночним та таким, що безпосередньо належить до волі суду та його оцінки.

Проте, КЦС зазначені доводи також визнав необґрунтованими та підтвердив законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції послався на те, що нормами ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Однак, згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При цьому на думку Касаційного цивільного суду не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже сам по собі факт того, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним, без доведення поважності причини його пропуску, не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини оскільки така причина не пов'язана з наявністю об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк.

Аналізуйте судовий акт: Необізнаність спадкоємця про факт смерті батька, або неспілкування внаслідок неприязних відносин, не можуть бути підставами для поновлення строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 750/262/20 від 11.11.2020 р.)

Недобросовісна поведінка нотаріуса є підставою для поновлення строку для продовження строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 130/2517/18 від 21.09.2020)

У позові про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідачами слід зазначати УСІХ спадкоємців, а у випадку їх відсутності орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ВС/КЦС у справі № 352/382/18 від 30 квітня 2020р)

Надаючи додатковий строк для прийняття спадщини, суд має дослідити, чи вчиняв нотаріус дії для повідомлення про відкриття спадщини, чи викликав спадкоємця, у тому числі шляхом публічного оголошення у пресі (ВС/КЦС, № 761/42165/17-ц,28.10,19)

Постійне проживання спадкоємця за заповітом за кордоном за певних обставин може бути визнано поважною причиною пропущення строку для подання заяви для прийняття спадщини (ВС/КЦС,№ 629/1886/18, 07.08.19)

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 362/5972/18

провадження № 61-19494св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року в складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просила визначити їй строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на один місяць.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , спадкоємцями за законом є вона і відповідачі, як діти померлої, інші спадкоємці першої черги відсутні. Зі слів відповідачів їй відомо, що в установлений шестимісячний строк вони подали заяви про прийняття спадщини до Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області.

Вказувала, що вона пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки після смерті матері між нею та відповідачами існувала домовленість щодо спільного подання заяв до нотаріальної контори і лише в останній день вона дізналася, що відповідачі такі заяви подали самостійно. Вона проживає в іншому населеному пункті від місця відкриття спадщини, останній день подання заяви припав на вихідний день, після приїзду вона відразу звернулася в нотаріальну контору, однак отримала відмову в видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом у зв`язку з пропуском строку подання заяви.

Посилаючись на те, що строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин і є незначним, просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що встановлений законом строк для прийняття спадщини пропущено позивачем без поважних причин, а тому немає підстав для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року і ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним та причини його пропуску є поважними, оскільки між нею та іншими спадкоємцями існувала домовленість щодо спільного подання заяв до нотаріальної контори, однак відповідачі такі заяви подали самостійно, про що вона дізналась в останній день строку. При цьому зазначає, що віднесення будь-яких обставин до поважних є оціночним та таким, що безпосередньо належить до волі суду та його оцінки.

Окрім цього вказує, що суд першої інстанції не розглянув її клопотання про витребування спадкової справи, відкритої після смерті матері, у зв`язку з чим не з`ясував обставини подання відповідачами заяв про прийняття спадщини, які б могли підтвердити наявність спільної домовленості сторін про подання таких заяв.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

29 листопада 2019 року справа № 362/5972/18 надійшла до Верховного Суду.

Представник відповідачів ОСОБА_6 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що 04 квітня 2018 року складено відповідний актовий запис № 1.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є її дітьми.

Постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, оскільки нею пропущений строк для прийняття спадщини та відповідно до статті 1272 ЦК України вона вважається такою, що не прийняла спадщину.

У постанові державного нотаріуса зазначено, що іншими спадкоємцями є діти спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які спадщину прийняли.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Якщо ж у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач як на підставу пропуску строку для прийняття спадщини вказувала на наявність домовленості з відповідачами щодо спільного подання заяв до нотаріальної контори, яка ними дотримана не була і заяви про прийняття спадщини вони подали самостійно, про що вона дізналася в останній день подання заяви.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що наведена позивачем обставина щодо наявності домовленості з іншими спадкоємцями не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а оскільки причин, пов'язаних з наявністю об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк, позивач не навела, дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому сам по собі факт того, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним, без доведення поважності причини його пропуску, не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 рокубез змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді