Критика публічної особи, навіть і перебільшена, не є розповсюдженням недостовірної інформації (ВС/КЦС № 761/8035/16-ц від 28.03.2018)

Фабула судового акту: У жовтні 2015 року журналісти однієї з телевізійних передач вирішили зробити сюжет про те, якими автомобілями користуються працівники центрального апарату СБ України.

Але після того, як вони почали проводити зйомку – журналістів було затримано працівниками СБ.

У зв’язку із цим один з колег затриманих журналістів ідентифікував одного із СБУшників, які проводили це затримання та його автомобіль.

Про це він повідомив на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook», розмістивши в ній фото автомобіля, фотографії салону машинип та розмістив наступний текст «Посмотрите-ка на упыря. Вот джип Ивана Порады - сотрудника СБУ, который винтил нашего коллегу Михаил Ткач из программы «Схемы». Пока по Пораде идет проверка, чувак спокойно ездит на работу. В машине весь набор перекрасившегося коррупционера: патриотичный флаг и семки. Много семок. Джип, семки - очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочется. Оборотни, мля.»

У зв’язку із цим вказаний працівник СБ України звернувся до суду із позовною заявою визнати поширену інформацію недостовірною, зобов’язати автора просту припинити поширювати та видалити з власної сторінки у «Fаcebook» вищезазначену інформацію, зобов'язати автора посту спростувати вищезазначену інформацію шляхом повідомлення на власній сторінці у «Fаcebook» про ухвалене рішення та опублікувати на власній сторінці текст резолютивної частини рішення на наступний день з моменту набуття ним законної сили, а також стягнути з автора посту на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 47 720, 00 грн.

Рішенням місцевого суду позов було задоволено окрім вимог про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своєї позиції районний суд вказав, що оціночні судження відповідача принижують честь, гідність позивача, а також мають негативний вплив на його ділову репутацію, а тому визнання оприлюдненої інформації такою, що порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації позивача є достатньою сатисфакцією завданій йому моральній шкоді.

Проте вказане рішення було скасовано судом апеляційної інстанції. З таким рішенням погодився і КЦС.

В своїй ухвалі касаційний цивільний суд вказав, що за нормами ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу частиною 2 статті 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів.

В свою чергу ч. 1 с. 275 ЦК України визначає, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Аналіз положень Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 827 засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя з урахуванням того, що позивач є публічною особою, а тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, дає підстави для висновку про те, що поширена інформація не є такою, що порочить честь та гідність.

Враховуючи те, що позивач проходить службу в органах СБУ, інформація про його майновий стан, добросовісне виконання посадових обов'язків становить громадський інтерес. Громадськість має право на отримання такої інформації.

Використовуючи коштовний автомобіль, лишаючи або розміщуючи на видних місцях в салоні автомобіля особисті речі, позивач має бути готовий до певної різкої критики з боку преси або пересічних громадян. При цьому в тексті поширеного відповідачем повідомлення працівник СБ України корупціонером прямо не названий.

Аналізйте судовий акт: Суд: Образи висловлені нецензурною лайкою навіть у присутності сторонніх осіб не є інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію (Самбірський міськрайонний суд у справі № 466/4312/17 від 07.12.2017)

ВСУ: Порушення права на таємницю телефонних розмов спричиняє душевні страждання і є презумпцією нанесення моральної шкоди особі, якщо правопорушник НЕ доведе відсутність своєї вини (ВСУ від 27 вересня 2017р. у справі № 6-1435цс17)

ВГСУ: Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу неможливо встановити, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал (Справа № 914/4612/14, 18.10.17)

Суд: Поширену на сторінці у мережі «Facebook» інформацію слід розцінювати лише як критику дій, спірний вислів, що є оціночним судженням, а не фактичним твердженням (Апеляційний суд м. Києва, Справа № 755/11966/16-ц, 22.02.17)

Позов про захист честі, гідності та ділової репутації не задоволений з огляду на те, що дії і твердження відповідача мали характер оціночних суджень і вчинялись стосовно публічної особи (ВССУ, справа № 569/568/15-ц, 15.03.17)

Встановивши розповсюдження недостовірної негативної інформації суд зобов‘язав відповідача цю інформацію спростувати та відшкодувати моральну шкоду (Рівненський міський суд, суддя Доля В. А.)

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 761/8035/16-ц

провадження № 61-13161св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3, яка подана представником ОСОБА_4, на рішення Святошинського районного суду міста Києва, у складі головуючого судді Миколаєць І. Ю., від 27 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М., від 26 квітня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 16 жовтня 2015 року ОСОБА_5 на його власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Fаcebook («Фейсбук») опублікував інформацію наступного змісту: «Посмотрите-ка на упыря. Вот джип ОСОБА_6 - сотрудника СБУ, который винтил нашего коллегу ОСОБА_7 из программы «Схемы». Пока по ОСОБА_6 идет проверка, чувак спокойно ездит на работу. В машине весь набор перекрасившегося коррупционера: патриотичный флаг и семки. Много семок. Джип, семки - очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочеться. Оборотни, мля».

Посилаючись на те, що опублікована інформація порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації, позивач просив суд визнати поширену інформацію недостовірною, зобов'язати ОСОБА_5 припинити поширювати та видалити з власної сторінки у Fаcebook вищезазначену інформацію, зобов'язати ОСОБА_5 спростувати вищезазначену інформацію шляхом повідомлення на власній сторінці у Fаcebook про ухвалене рішення та опублікувати на власній сторінці текст резолютивної частини рішення на наступний день з моменту набуття ним законної сили, а також стягнути з ОСОБА_5 на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 47 720, 00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року справа була передана за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано порушеним немайнове благо ОСОБА_3, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, у інформації, яка поширена 16 жовтня 2015 ОСОБА_5 на персональній сторінці у соціальній мережі Facebook з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_1 : «Посмотрите-ка на упыря. Вот джип ОСОБА_6 - сотрудника СБУ, который винтил нашего коллегу ОСОБА_7 из программы «Схемы». Пока по ОСОБА_6 идет проверка, чувак спокойно ездит на работу. В машине весь набор перекрасившегося коррупционера: патриотичный флаг и семки. Много семок. Джип, семки - очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочеться. Оборотни, мля». Зобов'язано ОСОБА_5 розмістити на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_1 не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням законної сили резолютивну частину даного рішення (без зазначення персональних даних осіб щодо місця реєстрації та реєстраційний номер облікової картки платника податків). У іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, щооціночні судження відповідача принижують честь, гідність позивача, а також мають негативний вплив на його ділову репутацію, а тому визнання оприлюдненої інформації такою, що порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації позивача є достатньою сатисфакцією завданій йому моральній шкоді.

26 квітня 2017 року рішенням Апеляційного суду міста Києва рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2017 року скасовано у частині задоволених позовних вимог і ухвалено у цій частині нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовний вимог.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що частина інформації, яка поширена відповідачем на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook щодо позивача не є ані недостовірною інформацією, ані оціночним судженням, а у частині є оціночним судженням відповідача, однак відповідно до положень статті 277 ЦК України оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків не є предметом судового захисту. Крім того, апеляційний суд послався на те, що межі допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшими, ніж окремої пересічної особи.

У травні 2017 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 квітня 2017 року.

06 липня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

19 жовтня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

14 березня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 квітня 2017 року та змінити рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2017 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухваливши у цій частині нове рішення про їх задоволення у повному обсязі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи та дійшли необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі. Заявник вважає, що поширені відповідачем відомості є фактичними недостовірними даними, внаслідок поширення яких порушені права позивача.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що 16 жовтня 2015 року ОСОБА_5 на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook з доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_1 було поширено інформацію наступного змісту: «Посмотрите-ке на упыря. Вот джип ОСОБА_6 - сотрудника СБУ, который винтил нашего коллегу ОСОБА_7 из программы «Схемы». Пока по ОСОБА_6 идет проверка, чувак спокойно ездит на работу. В машине весь набор перекрасившегося коррупционера: патриотичный флаг и семки. Много семок. Джип, семки - очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочеться. Оборотни, мля». Нижче, під текстовим повідомленням відповідачем розміщено три фотографії автомобіля марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1, номеру автомобіля, внутрішньої передньої частини автомобіля, салону автомобіля з відкритим пакетиком насіння. Дане інформаційне повідомлення вподобали 2 812 користувачів Інтернет-мережі Facebook, а 392 користувачів розмістили (поширили) його на своїх персональних сторінках.

Також встановлено, що ОСОБА_3 проходить військову службу у Службі безпеки України

У відповідності із положеннями статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно положень статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до роз'яснень, які викладені у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Згідно положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд, посилаючись на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 827 засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя та врахувавши, що позивач є публічною особою, а тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

В параграфах 40-42 рішення у справі «Українська Прес-Група» проти України» від 29 березня 2005 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що журналістська свобода передбачає використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на "інформацію" та "ідеї", які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає "демократичного суспільства". Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі Lingens v. Austria, стор. 28, параграф 46). Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.

Враховуючи те, що позивач проходить службу в органах СБУ, інформація про його майновий стан, добросовісне виконання посадових обов'язків становить громадський інтерес. Громадськість має право на отримання такої інформації.

Використовуючи коштовний автомобіль, лишаючи або розміщуючи на видних місцях в салоні автомобіля особисті речі, позивач має бути готовий до певної різкої критики з боку преси або пересічних громадян. При цьому в тексті поширеного відповідачем повідомлення ОСОБА_3 корупціонером прямо не названий, у зв'язку із чим доводи касаційної скарги у цій частині підлягають відхиленню.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для втручання у право ОСОБА_5 на поширення інформації, яка хоч і містить некоректні висловлювання, але не підлягає спростуванню, а отже і задоволення заявлених позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а офіційні особи органів державної влади мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Інші доводи касаційної скарги на законність оскаржуваних рішень не впливають.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2017 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.