Ухвали про продовження строку тримання під вартою можна оскаржити в «апеляції»! Відсутність змін у КПК не є для цього завадою, адже є рішення КСУ (ВС/ККС у справі № 404/1248/19 від 07.10.2020)

Фабула судового акту: Конституційний Суд України своїм рішенням від 13.06.2019 № 4-р/2019 визнав неконституційною норму ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Однак, у даній справі апеляційний суд не взяв до уваги таке рішення та невірно застосував норми закону щодо дії рішень КСУ.

У даній справі клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу судом першої інстанції було залишено без задоволення та продовжено строк тримання під вартою.

На таке рішення стороною захисту було подано апеляційну скаргу. Однак апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за нею керуючись тим, що незважаючи на наявність рішення Конституційного Суду України в норми ст. 392 КПК України відповідні зміни не внесено, а тому останні підлягають до застосування.

У зв’язку із такою відмовою захисником було подано касаційну скаргу, яку Касаційний кримінальний суд задовольнив.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що за положеннями ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Закони, інші акти мають юридичну силу і підлягають застосуванню до визнання їх неконституційності рішенням Конституційного Суду України, яке набирає законної сили з дня його ухвалення, є обов`язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржено.

Отже з моменту прийняття Рішення Конституційним Судом України скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції.

Однак, той факт, що норми ч. 2 ст. 392 КПК України не приведено законодавцем у відповідність до Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019, не може обмежувати право особи на оскарження рішення про продовження строку тримання під вартою під час розгляду справи по суті місцевим судом в апеляційному порядку.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Ухвали про продовження строку направлення особи на стаціонарну судово-психіатричну експертизу є незаконними, а тому ПІДЛЯГАЮТЬ апеляційному оскарженню (ВС/ККС у справі № 755/14697/19 від 12.08.2020)

Право оскаржувати ухвали про продовження строку тримання під вартою надано ЛИШЕ стороні захисту (ВС/ККС у справі № 344/13061/16-к від 29.04.2020)

У разі істотних порушень КПК положення ст. 349 КПК України щодо неможливості оскарження рішення НЕ застосовуються (ВС/ККС № 128/1802/18 від 17.09.2019)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 404/1248/19

провадження № 51-4043км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Вус С.М., Єремейчука С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,

прокурора Подоляка М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 1 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120020008339.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

Кіровський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 25 травня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), та його захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою і продовжив строк тримання його під вартою до 25 липня 2020 року включно.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 1 червня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою підлягає оскарженню в апеляційному порядку, натомість суд апеляційної інстанції не дотримався вимог п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України,

статей 7 9 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 щодо практики застосування положень ч. 2 ст. 392 КПК в частині права апеляційного оскарження судових рішень про продовження строку тримання під вартою

і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, обмеживши таким чином права та свободи людини і порушивши право на захист.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав вимоги, наведені в касаційній скарзі.

Прокурор підтримав вимоги касаційної скарги.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Частиною 1 ст. 7 КПК передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Проте ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 наухвалу про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційний суд постановив з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Закони, інші акти мають юридичну силу і підлягають застосуванню до визнання їх неконституційності рішенням Конституційного Суду України, яке набирає законної сили з дня його ухвалення, є обов`язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржено.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 положення

ч. 2 ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Тобто з моменту прийняття Рішення Конституційним Судом України скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції.

Як видно з матеріалів провадження, суддя Кропивницького апеляційного суду ухвалою від 1 червня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу місцевого суду про продовження строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, мотивуючи тим, що ч. 2 ст. 392 КПК не передбачено можливості оскарження відповідної ухвали в апеляційному порядку.

При цьому в ухвалі апеляційного суду зазначено, що станом на дату надходження апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 законодавцем не було приведено ч. 2 ст. 392 КПК у відповідність до Конституції України та зазначеного Рішення Конституційного Суду. Тому за відсутності спеціальних норм, що чітко визначають порядок, строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою на стадії судового розгляду кримінального провадження та процедуру апеляційного розгляду цих скарг, апеляційний суд без відповідного нормативно-правового регулювання не має повноважень приймати до розгляду апеляційні скарги на вказані ухвали суду першої інстанції.

Кропивницький апеляційний суд ухвалу від 1 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2020 року постановив після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 4-р/2019. Таким чином апеляційний суд, ухвалюючи зазначене рішення, керувався нормою кримінального процесуального закону, яку визнано неконституційною.

Те, що ч. 2 ст. 392 КПК не приведено законодавцем у відповідність до Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019, не може обмежувати право особи на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

За таких обставин, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а тому ухвала цього суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати викладене та ухвалити судове рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 1 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2020 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді