Для визнання особи винною за злочини проти працівника поліції необхідне беззаперечне усвідомлення такою особою статусу потерпілого (ВС/ККС № 759/14950/17 від 15.01.2020)

Фабула судового акту: Проаналізувавши запропоноване судове рішення модна зробити однозначний висновок про те, що для того, щоб злочинець дійсно зрозумів те, що його намагаються затримати саме працівники поліції поліцейським десь приблизно з відстані кілометру потрібно починати кричати, що вони є саме працівниками поліції, гучно волаючи своє ім’я, по батькові та прізвище, посаду, підрозділ, бути вдягнутим в уніформу максимально яскравих люмінесцентних кольорів та бажано на головному вбранні мати «мігалку», а краще дві.

У даній справі особу було засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 342 і ч. 2 ст. 345 КК України.

Проте, апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині засудження за ч. 2 ст. 342 і ч. 2 ст. 345 КК України та провадження у даній частині закрив у зв`язку з відсутністю події злочину.

На таку ухвалу прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано, зокрема, тим апеляційний суд не дав належної оцінки всім доказам у справі, що призвело до незаконного закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю події злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.

Однак Касаційний кримінальний суд із такими доводами сторони обвиунвачення не погодився та залишаючи ухвалу без зміни у своїй постанові послався на те, що відповдіно до матеріалів справи ході незаконного заволодіння транспортним засобом винна особа намагалась завести двигун мопеда та після його виявлення працівниками поліції, які були одягнені у цивільний одяг і під`їхали на автомобілі, не обладнаному зовнішньо кольорово-графічним оформленням патрульного автомобіля, кинув мопед та намагався втекти з місця події.

Отже, ці обставини у взаємозв`язку з обстановкою на місці події унеможливлювали ідентифікувати осіб, які висловили вимогу обвинуваченому зупинитися та пред`явити документи, як працівників правоохоронного органу.

Водночас викрики поліцейського: «Стій, поліція!», у сукупності з обстановкою на місці події, відсутністю форменого одягу працівників поліції та зовнішньо кольорово-графічного оформленням патрульного автомобіля на транспортному засобі, не можуть свідчити про ідентифікацію винною особою цих осіб як працівників поліції. Будь-які даних про те, що потерпілий пред`явив засудженому службове посвідчення працівника поліції, у матеріалах кримінального провадження відсутні, а тому ухвала апеляційного суду є цілком законною.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: визнав занадто м’яким вирок, не пов'язаний з позбавленням волі, особі, яка вчинила насильство щодо працівника правоохоронного органу (ВС/ККС, справа № 349/1481/18, 30.01.20)

Виправдовуючи підсудного, суд вірно зазначив, що спричинення ним легких тілесних ушкоджень працівникові поліції носило спонтанний і ситуативний характер, - як реакція на відібрання особистої власності (ВС/ККС, № 372/568/17, 08.11.19)

Фактичне затриманя особи, представлене як проведення поліцейським поверхневої перевірки, є істотним порушенням закону і підставою для скасування вироку (ВС/ККС, справа №754/5978/16-к, 08.02.18)

Адвокат Дубина М. Б.: Суд не повірив слідчому «на слово» та звільнив підозрюваного у скоєнні особливо тяжких злочинів з під варти. (справа № 361/4363/18)

Постанова

Іменем України

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 759/14950/17

провадження № 51-4724км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В.М.,

суддів Стороженка С.О., Чистика А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,

прокурора Кулаківського К.О.,

захисника Яворського В.І.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Льовочкіна А.О., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у кримінальномупровадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 15, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді обмеження волі: за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК - на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 342 КК - на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 345 КК на строк 2 роки. На підставі ст. 70 цього Кодексу шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1139, 70 грн у рахунок відшкодування витрат на проведення судової експертизи.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачено у злочинах, скоєних за таких обставин.

14 серпня 2017 року близько 05:00, ОСОБА_1 , перебуваючи у дворі будинку № 1-В на вул . Якуба Колоса в м. Києві , вчинив незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом - мопедом марки «Хонда», моделі «Джорно», шасі № НОМЕР_1 , який належав громадянину ОСОБА_2 .

У час та в місці, як вказано вище ОСОБА_1 , помітивши у дворі згаданий транспортний засіб, вирішив незаконно ним заволодіти. З цією метою, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, він підійшов до мопеда, сів на водійське сидіння, зняв мопед з стояночного гальма і покотив його по б-ру Ромена Роллана, намагаючись завести двигун, проте це йому не вдалося, а згодом, будучи викритим поліцією, кинув мопед і намагався втекти. Отжек, ОСОБА_1 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для заволодіння транспортним засобом.

Крім того, ОСОБА_1 вчинив опір працівникові правоохоронного органу ОСОБА_3 під час виконання ним службових обов`язків, при цьому умисно заподіявши легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ним вказаних обов`язків.

Так, коли 14 серпня 2017 року близько 05:00 ОСОБА_1 котив вказаний вище мопед по б-ру Ромена Роллана в м. Києві, то був зупинений для перевірки документів оперуповноваженим Святошинського УП ГУ НП у м. Києві капітаном поліції Шияном О.П. , який у цивільній формі виконував службові обов`язки з попередження незаконних заволодінь транспортними засобами. Незважаючи на те, що ОСОБА_3 наказав пред`явити документи, назвавшись працівником поліції, ОСОБА_1 , не бажаючи виконувати законні вимоги працівника поліції та бути затриманим на місці вчинення злочину, кинув мопед і побіг у бік будинку № 11 на б-рі Ромена Роллана . Під час переслідування, приблизно о 05:15, коли ОСОБА_3 вдалося наздогнати ОСОБА_1 , останній вчинив активну фізичну протидію (опір) здійсненню вказаним працівником поліції покладених на нього обов`язків, намагаючись уникнути затримання, та умисно заподіяв ОСОБА_3 невідомим гострим предметом колоту рану на внутрішній поверхні правої кисті в проекції проксимальної третини 5-ї п'ясної кістки, яка належить до легкого тілесного ушкодження.

Київський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2019 року змінив вирокСвятошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 , скасував вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст.345 КК та закрив кримінальне провадження в цій частині у зв`язку з відсутністю події злочину.

Виключено з вироку посилання на застосування ст. 70 КК.

Визнано ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 289 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 75 КК засудженогозвільнено від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

В іншій частині вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року залишено без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що рішення не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК), суд усупереч ст.94 цього Кодексу не дав належної оцінки всім доказам у справі, що призвело до незаконного закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 події злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК.

Істотне порушення кримінального процесуального закону, на думку прокурора, полягає в тому, що суд апеляційної інстанції, порушуючи п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, не зазначив мотивів прийнятого рішення, не здійснив належним чином оцінки доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

На касаційну скаргу прокурора, захисник Яворський В.І. в інтересах ОСОБА_1 подав заперечення, в якому просив ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Зауважив, що судом апеляційної інстанції відповідним чином оцінив наявні у справі докази у їх сукупності, з точки зору їх взаємозв`язку, належності, допустимості і достовірності та правильно зробив висновок про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні події злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Кулаківський К.О. підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі представника публічного обвинувачення, просив суд ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2019 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Захисник Яворський В.І. та засуджений ОСОБА_1 не підтрималикасаційну скаргу прокурора, просили Суд ухвалу Київський апеляційний суд від 18 червня 2019 року залишити без змін. Крім того, захисник підтримав мотиви викладені у запереченнях у повному обсязі. Засуджений у свою чергу просив врахувати позицію його захисника.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника, засудженого та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.

Як передбачено п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги (ч. 2 ст. 433 КПК) та згідно з ч.2 ст. 437 КПК не має права погіршувати становище засудженого, якщо про це не вказано в касаційній скарзі.

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діянні ОСОБА_1 відсутні події злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, суд достеменно встановив, що у ході незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 намагався завести двигун мопеда та після його виявлення працівниками поліції, які були одягнені у цивільний одяг і під`їхали на автомобілі, не обладнаному зовнішньо кольорово-графічним оформленням патрульного автомобіля, кинув мопед та намагався втекти з місця події. На думку колегії суддів, ці обставини у взаємозв`язку з обстановкою на місці події унеможливлювали ідентифікувати осіб, які висловили вимогу обвинуваченому зупинитися та пред`явити документи, як працівників правоохоронного органу.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 не усвідомлював, того що особи, які намагалися його затримати, були працівниками поліції. Викрики ОСОБА_3 : «Стій, поліція!», у сукупності з обстановкою на місці події, відсутністю форменого одягу працівників поліції та зовнішньо кольорово-графічного оформленням патрульного автомобіля на транспортному засобі, не можуть свідчити про ідентифікацію ОСОБА_1 цих осіб як працівників поліції. Будь-яких даних про те, що ОСОБА_3 пред`явив ОСОБА_1 службове посвідчення працівника поліції, у матеріалах кримінального провадження не має. Також матеріалами не підтвердженого того, що обвинувачений ОСОБА_1 , уникаючи переслідування та намагаючись сховатися у під`їзді багатоквартирного будинку за місцем свого проживання, за невстановлених обставин умисно спричинив ОСОБА_3 колоту рану на внутрішній поверхні правої кисті, усвідомлюючи те, що останній є працівником правоохоронного органу.

Погоджуючись із цими висновками колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зібрані у ході досудового розслідування докази з точки зору їх допустимості та дійшов правильного висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК та закриття кримінального провадження в цій частині за відсутністю події злочинів.

Докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК, на які посилалися органи досудового розслідування, з достатньою повнотою перевірено та згідно зі ст. 94 КПК належним чином оцінено з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності, тому посилання прокурора в цій частині на порушення, допущені апеляційним судом, не є слушними.

Також, матеріалами кримінального провадження спростовано доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі про порушення апеляційним судом вимог статей 370 419 КПК, оскільки колегія суддів апеляційної інстанції безпосередньо частково дослідила докази у кримінальному провадженні, якими обґрунтовано обвинувачення, ретельно їх проаналізувала і надала їм відповідну оцінку в оскаржуваній ухвалі.

Суд також враховує, що прокурор у касаційній скарзі не ставить питання про порушення безпосередності дослідження доказів судом апеляційної інстанції.

При розгляді кримінального провадження апеляційний суд навів у своєму рішенні детальні мотиви прийнятого рішення, постановивши ухвалу, яка повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судового рішення, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, перевіркою кримінального провадження не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 369 376 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора Льовочкіна А.О. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді