Для виникнення стану необхідної оборони необхідна наявність РЕАЛЬНОГО посягання на охоронювані законом права та інтереси особи, яка захищається, або іншої особи (ВС/ККС № 211/2852/16-к від 25.07.2018)

Фабула судового акту: Статтею 36 Кримінального кодексу України визначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

При цьому згідно роз’яснень, які містяться у абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» судам слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.

При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Згідно матеріалів справи, рішення у якій пропонується до уваги, особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України тобто за нанесення тяжких тілесних ушкоджень за наступних обставин. Засуджений разом зі своєю сестрою та знайомими, прийшли в квартиру його сестра та її колишній чоловік, й стали збирати та виносити з квартири речі, які були придбані подружжям за час перебування у шлюбі.

На цьому ґрунті, між засудженим та колишнім чоловіком його сестри виник словесний конфлікт, в ході якого колишній чоловік наблизився до неї та намагався відібрати в неї телефон по якому вона розмовляла. В цей момент обвинувачений, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, підійшов до колишнього чоловіка своєї сестри та безпричинно із значною силою завдав потерпілому не менше одного удару кулаком в обличчя від якого останній впав на підлогу. Після цього обвинувачений, наблизившись до потерпілого, із значною силою, завдав йому ще декілька ударів ногою по голові від яких потерпілий втратив свідомість. Внаслідок вищевказаних злочинних дій обвиунваченого потерпілому були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

Вказаний вирок в частині кваліфікації дій судом апеляційної інстанції залишено без зміни.

На вирок суду та ухвалу апеляційного суду захисником засудженого було подано касаційну скаргу з підстав того, що дії засудженого отримали неправильну юридичну оцінку, оскільки він не мав наміру завдавати потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а діяв лише з метою захистити свою сестру від протиправного посягання з боку потерпілого. Зважаючи на те, що застосований засіб захисту та заподіяна шкода за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, на думку захисника, дії засудженого необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони.

Переглядаючи справу Касаційний кримінальний суд залишив рішення у справі без зміни та вказав, що відповідно до показань засудженого останнйі вказав, що в ході конфлікту потерпілого та його сестри, він підійшов до потерпілого та першим вдарив його по голові від чого потерпілий впав на підлогу, а також не заперечував, що саме цей удар міг привести до наслідків, що фактично настали. Водночас очевидці вчиненого злочину також підтвердили той факт, шо засуджений підійшов до потерпілого і першим завдав йому удару по голові від якого той впав на підлогу.

Таким чином потерпілий в ході конфлікту з дружиною не становив для засудженого або його сестри будь-якої загрози і підстав для самозахисту або необхідності відвернення посягання на його сестру з боку потерпілого в нього не виникало. При цьому, характер та локалізація завданих тілесних ушкоджень потерпілому в область голови, переконливо свідчать про те, що засуджений усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх дій, у тому числі й ті, що фактично настали, тобто його умисел був спрямований на заподіяння значної шкоди здоров'ю потерпілого, а тому його дії за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано вірно.

Аналізуйте судовий акт: ВИРОК: Сильне душевне хвилювання: Постійні образи та знущання штовхнули мати на вбивство свого сина (Гребінківський райсуд Полтавської області № 539/2008/18 від 27.07.2018)

ВС/ККС: Хоча потерпілий і наніс тілесні ушкодження, в діях нападника немає необхідної самооборони, якщо визначальним було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (ВС/ККС, № 628/4025/13-к, від 04 липня 2018 р.)

ВС/ККС: Вбивство особи, яка протиправно проникла до житла та намагалась заподіяти шкоду здоров’ю або смерть Є НЕОБХІДНОЮ ОБОРОНОЮ (ВС/ККС № 342/538/14-к від 26.04.2018)

ВСУ: Cтан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди (№ 5-34кс14 від 27.11.2014)

ВСУ: Засіб захисту та заподіяння шкоди має бути співрозмірним небезпечності посягання та обстановці захисту: перекваліфікування зі ст. 115 КК на ст. 118 КК (ВСУ, № 5-134кс15 від 01.10.2015)

ВСУ визначив різницю між умисним вбивством - ст. 115 КК та перевищенням меж необхідної самооборони - ст.118 КК (Постанова ВСУ у справі № 5-34кс14)

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 211/2852/16-к

провадження № 51-644км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Марчук Н.О., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Ходаківської А.Ю.

прокурора Шевченко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Івасик Т.Р. на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040720001120, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кривого РогуДніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну та моральну шкоду в розмірі 3 363, 48 грн та 20 000 грн, відповідно.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 26 вересня 2017 року змінив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання. Постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок залишив без зміни.

За обставин встановлених судом першої інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 03 квітня 2016 року о 14:30, разом з сестрою ОСОБА_4 та знайомим ОСОБА_5, а також з невстановленими досудовим розслідуванням особами, прийшли в квартиру по АДРЕСА_2, в якій проживали в період шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_6, й стали збирати та виносити з квартири речі, які були придбані подружжям ОСОБА_6 за час перебування у шлюбі.

На цьому ґрунті, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, в ході якого він наблизився до неї та намагався відібрати в неї телефон по якому вона розмовляла. В цей момент ОСОБА_1, діючина ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_3 та безпричинно із значною силою завдав потерпілому не менше одного удару кулаком в обличчя від якого ОСОБА_3 впав на підлогу. Після цього ОСОБА_1, наблизившись до потерпілого, із значною силою, завдав йому ще декілька ударів ногою по голові від яких ОСОБА_3 втратив свідомість. Внаслідок вищевказаних злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Івасик Т.Р. просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, порушенням вимог кримінального процесуального закону та суворістю призначеного покарання. Вважає, що дії ОСОБА_1 отримали неправильну юридичну оцінку, оскільки він не мав наміру завдавати ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, а діяв лише з метою захистити свою сестру ОСОБА_4 від протиправного посягання з боку потерпілого. Зважаючи на те, що застосований засіб захисту та заподіяна шкода за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, на думку захисника, дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу захисника Івасик Т.Р.надійшли заперечення від потерпілого ОСОБА_3, в якому він стверджує про безпідставність викладених у скарзі доводів, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, ухвалу апеляційного суду змінити та призначити ОСОБА_1 покарання у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст.121 КК.

В судовому засіданні прокурор Шевченко О.О. заперечила проти задоволення скарги захисника ІвасикТ.Р. та просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Отже, колегія суддів при касаційному розгляді виходить із обставин кримінального провадження, встановлених судами.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК та кваліфікацію його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку наведено докладні мотиви.

Доводи касаційної скарги захисника про заподіяння ОСОБА_1 потерпілому тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, що прямо впливає на правильність кваліфікації інкримінованих йому дій, спростовуються сукупністю доказів у кримінальному провадженні, зокрема показаннями самого засудженого ОСОБА_1, який підтвердив, що в ході конфлікту ОСОБА_3 з ОСОБА_4, він підійшов до потерпілого та першим вдарив його по голові від чого потерпілий впав на підлогу, а також не заперечував, що саме цей удар міг привести до наслідків, що фактично настали. Ці твердження ОСОБА_1 повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зазначили, що під час конфлікту подружжя ОСОБА_4 з приводу речей, ОСОБА_1підійшов до потерпілого і першим завдав йому удару по голові від якого той впав на підлогу. Крім цього потерпілий ОСОБА_3 стверджував, що після падіння від першого удару, ОСОБА_1 завдав йому ще декілька ударів взутими ногами по голові. Аналогічні показання з цього приводу надала свідок ОСОБА_7, яка виїжджала на місце події за викликом в добовому наряді поліції, та приймаючи заяву від потерпілого дізналася від нього, що ОСОБА_1 завдав йому спочатку одного удару по голові, а згодом наніс ще декілька ударів взутими ногами по голові. При цьому сам ОСОБА_1 зазначав лише про удар долонею нанесений по голові потерпілому, однак тілесні ушкодження, які були заподіяні ОСОБА_3неможливо отримати від одного удару долонею по голові.

Ці відомості повністю узгоджуються з письмовими доказами у кримінальному провадженні, а саме даними протоколу слідчого експерименту, даними картки виїзду швидкої медичної допомоги, даними витягу з картки стаціонарного хворого, а також даними висновку та додаткового висновку судово-медичної експертизи, згідної яких в ОСОБА_3 були виявлені закрита черепно - мозгова травма: лінійний перелом лобної кістки, забій головного мозку 1 ст., перелом спинки носа та носової перетинки, крововилив в склеру правого ока, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння і могли виникнути при механізмі вказаному потерпілим в ході слідчого експерименту.

Таким чином, з огляду на наведені у вироку докази, колегія суддів приходить до висновку, що потерпілий в ході конфлікту з дружиною не становив для засудженого або його сестри ОСОБА_4 будь-якої загрози і підстав для самозахисту або необхідності відвернення посягання на його сестру з боку потерпілого в нього не виникало. При цьому, характер та локалізація завданих тілесних ушкоджень потерпілому в область голови, переконливо свідчать про те, що засуджений ОСОБА_1усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх дій, у тому числі й ті, що фактично настали, тобто його умисел був спрямований на заподіяння значної шкоди здоров'ю потерпілого.

Отже, злочинні дії ОСОБА_1судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК, тобто закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно.

Покарання засудженому ОСОБА_1судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу і обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанції у кримінальному провадженні не допущено, тому законних підстав для скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_1 судових рішень за доводами касаційної скарги захисника ІвасикТ.Р., колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433 434 436 - 438 441 442 КПК, п. 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Івасик Т.Р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді