Арешт майна МОЖЕ бути оскаржено адвокатом або представником особи-власника такого майна (ВС/ККС № 490/2167/17 від 08.02.2018)

Фабула судового акту: Під час обшуку у громадянина було вилучено майно. У подальшому слідчим суддею в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України на вилучене майно було накладено арешт.

Вказану ухвалу представниками володільця майна, які є адвокатами, оскаржено у апеляційному порядку.

Однак апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, мотивуючи таке рішення тим, що згідно п. 10 ст. 393 КПК України, представник володільця майна не є суб'єктом апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді та повернув апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Зазначене рішення було оскаржено в апеляційному порядку.

Кримінальний касаційний суд задовольняючи касаційну скаргу адвокатів в своїй ухвалі вказав, що ч. 1 статті 59 Конституції України громадянину гарантовано право на правову допомогу.

Право громадянина на правову допомогу стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають, у тому числі, із інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізовано фізичною особою в цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві.

Таким чином, у даному випадку адвокати фактично захищають права і інтереси особи, на майно якої накладено арешт.

Отже, не зважаючи на те, що володілець майна статусу підозрюваних не набув, рішення слідчого судді щодо накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення обшуку у них, обмежує його права і дає право на захист своїх прав та законних інтересів як особисто, так (виходячи з конституційного принципу) і шляхом укладення угоди з адвокатом, який має право в інтересах довірителя вчиняти певні процесуальні дії, зокрема оскаржувати судові рішення, що стосуються прав та законних інтересів довірителя.

Постанова

Іменем України

8 лютого 2018 року

м. Київ

Провадження № 51-1053 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,

при секретарі Остафійчук К.В.,

за участю прокурора Матюшевої І.В.

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2017 року,

встановила:

В провадженні СУ ГУ НП в Миколаївській області знаходиться кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

08.07.2017 року, відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3 та вилучено майно.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Миколаївській області про накладення арешту на майно, що містить сліди злочину та було використане як знаряддя вчинення злочину.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представники ОСОБА_3 та ОСОБА_6 оскаржили його в апеляційному порядку.

Ухвалами Апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_7 та представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 з тих підстав, що у розумінні п. 10 ст. 393 КПК України, представник заявника не є суб'єктом апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді та повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Як вбачається зі змісту касаційних скарг адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_8 порушують питання про скасування ухвал апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Наголошують, у порушення вимог закону, безпідставно відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно. Стверджують, що, як представники, мали право на оскарження ухвали слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційні доводи, перевіривши матеріали провадження та наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституція України гарантує права і свободи людини та громадянина (частина друга статті 22), які не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками (частина друга статті 24). Права і свободи є основним елементом правового статусу людини та громадянина. Діставши закріплення в Конституції України, права і свободи визначають міру можливої поведінки людини та громадянина, відображають певні межі цих прав і свобод, можливість користуватися благами для задоволення своїх інтересів.

З метою забезпечення реалізації закріплених прав і свобод людини та громадянина Конституція України встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема, в частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Право на таку допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.

Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такий вид суб'єктів надання правової допомоги: адвокатура України - як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України).

Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають, у тому числі, із інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізовано фізичною особою в цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві.

В результаті перевірки матеріалів було встановлено, що суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, пославшись на юридичний статус адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_10 - ОСОБА_11, як представників власників майна, на яке накладено арешт.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій.

Із клопотанням про скасування незаконного арешту, крім підозрюваного чи обвинуваченого, може звернутися будь-який власник такого майна. Згідно зі ст. 41 Основного Закону кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Водночас, виходячи із системного аналізу статей 170, 173, 174 КПК України в редакції Закону від 10 листопада 2015 року та видів адвокатської діяльності, визначених у ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат ОСОБА_4, надаючи правову допомогу ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_10 - ОСОБА_11, надаючи правову допомогу ОСОБА_1 фактично здійснюють захист прав і законних інтересів третьої особи, на майно якої накладено арешт. Незважаючи на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 статусу підозрюваних не набули, рішення слідчого судді щодо накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення обшуку у них, обмежує їх права і дає право на захист своїх прав та законних інтересів як особисто, так (виходячи з конституційного принципу) і шляхом укладення угоди з адвокатом, який має право в інтересах довірителя вчиняти певні процесуальні дії, зокрема оскаржувати судові рішення, що стосуються прав та законних інтересів довірителя.

За таких обставин ухвали апеляційного суду підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати вищенаведене і постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 434 436 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

ухвалила:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2017 року, якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_7 та представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І.Кравченко Н.В.Білик О.П.Ємець