Прокурор, який не брав участі у розгляді справи у суді 1-ї інстанції МАЄ ПРАВО оскаржувати судові рішення постановлені без його участі (ВС/КГС № 911/1292/18 від 24.04.2019)

Фабула судового акту: Положеннями пунктів 1-3 частини 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Водночас відповідно положень частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При аналізі вказаних норм закону виникає питання: «Чи може прокурор подавати апеляційні, касаційні скарги, інші документи щодо оскарження судових рішень, у яких прокурор у суді першої інстанції не брав участі?».

Саме на це питання і відповів Касаційний господарський суд у постанові, що пропонується до уваги.

У даній справі перший заступник керівника прокуратури регіонального регіону, який не брав участі у розгляді справи у місцевому суді, звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Проте суд апеляційної інстанції провадження у справі закрив.

Мотивуючи своє рішення апеляційний суд послався на те, що відповідно до статті 53 ГПК України вступ прокурора у справу допускається лише до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції в разі відкриття провадження за позовом іншої особи. Натомість прокурор у справі під час розгляду господарським судом Київської області і винесення оскаржуваного рішення у справу не вступав, учасником справи не був, а тому прокурор не має особливого статусу і не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з апеляційною скаргою про перегляд рішення суду у даній справі.

На вказану ухвалу прокурором касаційну скаргу про її скасування.

Касаційний господарський суд з доводами прокурора погодився, визнав рішення суду апеляційної інстанції незаконним та необґрунтованим та вказав наступне.

Згідно норм положень частин 3-5 статті 53 ГПК України прокурор має право звертатися до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно положень ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

В свою чергу частиною 3 статті 53 ГПК України визначено, що у окремих випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже законодавцем чітко визначено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

Проте у даній справі судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження не взято до уваги той факт, що вступ прокурора у справу за позовом іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, є окремими процесуальними діями, які не залежать одна від одної і не є взаємопов'язаними та помилково їх ототожнено, у зв'язку з чим зроблено помилковий висновок про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Аналізуйте судовий акт: Розширене тлумачення виключного переліку підстав для представництва прокурорів інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності (ВС/КГС № 923/129/17 від 05.12.2018)

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а розширене тлумачення підстав для цього не відповідає принципу змагальності (ВС/КГС,справа № 924/1237/17, 20.09.18)

Прокурор У БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ НЕ має права представляти в суді інтереси держави в особі державних компаній (№ 6-678цс17 від 11.10.2017)

Позовна давність для заяв прокурорів також обчислюється з дня, коли прокурор довідався або міг довідатись про порушення прав позивача або про особу, яка права позивача порушила (Постанова ВСУ від 27 травня 2014р. у справі №5011-32/13806-2012)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1292/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Сулім В.В., Коротун О.М.) про закриття апеляційного провадження у справі №911/1292/18

за позовом Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС"

до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області

про зобов'язання вчинити дії,

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. У червні 2018 року Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 позов задоволено повністю. Визнано за Приватним підприємством "ЕЛІНГ-КАМС" право власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:001:007:0704, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А.

2.1. Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції посилаючись на приписи ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України зазначив, що позивач є власником нежитлової будівлі, Б, площею 803,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський район, с. Любча, пров. Вишневий, 12-А, а відтак набув права власності на земельну ділянку.

3. Не погодившись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищевказане рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали, постановленої судом апеляційної інстанції

4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18.

4.1. Обгрунтовуючи постановлену ухвалу, апеляційний суд вказав, що за змістом статті 53 ГПК України вступ прокурора у справу допускається лише до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції в разі відкриття провадження за позовом іншої особи. Натомість прокурор у справі під час розгляду господарським судом Київської області і винесення оскаржуваного рішення у справу №911/1292/18 не вступав, учасником справи не був, а тому прокурор не має особливого статусу і не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з апеляційною скаргою про перегляд рішення суду у справі №911/1292/18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, перший заступник прокурора Київської області подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

6. Оскаржувану ухвалу судом апеляційної інстанції прийнято із порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та неправильним застосуванням норм матеріального права - ст.ст. 129 131-1 Конституції України, ст.ст. 4 53 55 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

6.1. Суд апеляційної інстанції допустив довільне трактування положень ч. 3 ст. 53 ГПК України та не взяв до уваги, що у вказаній статті, окрім іншого, також передбачено, що подання апеляційної або касаційної скарги є однією із форм вступу прокурора у справу і реалізації цієї форми представницької діяльності не повинна передувати обов'язкова участь прокурора у розгляді справи по суті судом першої інстанції. У зв'язку з цим, суд дійшов незаконного висновку, що вступ прокурора у справу за позовом іншої особи допускається лише до початку розгляду.

6.2. Судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження не взято до уваги той факт, що вступ прокурора у справу та ініціювання перегляду судових рішень є окремими формами представницької діяльності прокурора, і при вирішенні питання щодо підстав застосування представницьких повноважень прокурор обирає ту форму представницької діяльності, яка є найбільш ефективною для забезпечення реагування на незаконні судові рішення, що зачіпають інтереси держави.

6.3. Крім того, скаржник вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 910/24431/16 та у справі № 916/1538/16.

6.4. На думку прокурора, безпідставним закриттям апеляційного провадження, суд позбавив прокурора права на апеляційне оскарження незаконного судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечення якого гарантоване п, 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України.

Позиція сторін у справі

7. Позивач та відповідач не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що в силу приписів ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів заявника і висновків суду апеляційної інстанції

8. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, яка постановлена на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

9. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

10. Як зазначалось вище, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 подано першим заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

11. За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

12. Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

13. Верховний Суд зауважує, що передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п'яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

14. На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

15. В силу положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

16. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

17. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

21. Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

22. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

23. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

24. Так, відповідно до абзацу 1 частини 3 та абзаців 1, 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

25. Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

26. В силу положень ч. 6 ст. 23 названого Закону під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

27. Колегія суддів зауважує, що прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

28. Як зазначалось вище, частиною 3 статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

29. Тобто, слід дійти висновку, що законодавцем чітко визначено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

30. У даному випадку судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження не взято до уваги той факт, що вступ прокурора у справу за позовом іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, є окремими процесуальними діями, які не залежать одна від одної і не є взаємопов'язаними та помилково їх ототожнено, у зв'язку з чим зроблено помилковий висновок про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з апеляційною скаргою.

31. Відтак, Верховний Суд погоджується з твердженням скаржника про неправильне тлумачення апеляційним господарським судом положень ч. 3 ст. 53 ГПК України та зауважує, що закривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора, суд фактично позбавив прокурора права на оскарження судового рішення, наданого йому процесуальним законом та Законом України "Про прокуратуру".

32. В силу приписів частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

33. Тобто, у даному випадку прокурор подає апеляційну скаргу як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 ГПК України), зокрема, держави - особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки (ч. 1 ст. 254 ГПК України).

У цьому разі суд має перевірити дотримання прокурором вимог ч. 4 ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

34. Крім того, є помилковим посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 910/24431/16 з огляду на те, що у вказаній справі Генеральною прокуратурою України подано заяву про вступ прокурора у справу, що є іншою формою представницької діяльності, відмінною від тієї, яку застосовано прокуратурою Київської області у даній справі № 911/1292/18, а саме подання прокурором апеляційної скарги.

35. Правова позиція Верховного Суду у справі № 916/1538/16, на яку посилається апеляційний суд при постановленні оскаржуваної ухвали, також є відмінною від даних правовідносин, оскільки у названій справі Верховним Судом відмовлено у задоволенні заяви прокурора про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі, учасником якої він не є.

36. Отже, колегія суддів вважає таким, що не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, покладений в основу оскаржуваної ухвали висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі в зв'язку з відсутністю повноважень прокурора на звернення до суду з апеляційною скаргою.

37. Крім того, з оскаржуваної ухвали не вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незазначення прокурором обставин, які б свідчили про нездійснення чи неналежне здійснення уповноваженим органом відповідних повноважень, а, відповідно, і про необґрунтованість прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. В силу частини 1 та 4 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу; касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

39. Частиною 6 статті 310 ГПК України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої чи апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є, зокрема, порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

40. Колегія суддів враховує, що факт помилкового застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин положень статей 53 264 ГПК України призвів до прийняття неправильної по суті ухвали, тому є достатньою підставою для її скасування.

41. Ураховуючи наведене та зважаючи на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу - передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

42. Згідно з положеннями статті 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 304 308 310 315 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 911/1292/18 скасувати.

3. Передати справу № 911/1292/18 на розгляд суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді