Відрядження військовослужбовця у розпорядження командування іншої частини не є звільнення з посади та перебуванням у розпорядженні, а тому добові МАЮТЬ бути сплачені (ВС/КАС № 822/5994/15 від 27.06.2018)

Фабула судового акту: У даній справі військовослужбовець звернувся до суду із позовом до військової частини, у якій проходив службу про стягнення добових за час відрядження у якому перебував протягом 276 діб.

Судами першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги було задоволено.

На вказані рішення представником військової частини було подано касаційну скаргу обґрунтовуючи її тим, що відповідно до п.1.25 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України оплата добових за період перебування в розпорядженні не проводиться.

В свою чергу Касаційний адміністративний суд із такми доводами не погодився із таких підстав.

Відповідно до частини шостої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу п.1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Одночасно пунктом 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено вичерпний перелік підстав для зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання. Частина друга цього пункту вказує на те, що військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Відповідно до матеріалів справи позивача було відряджено у розпорядження командира іншої військової частини для виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах військової частини А 4152.

Водночас в матеріалах справи відсутні накази про звільнення з посади позивача, а тому твердження відповідача про зарахування позивача у розпорядження командира іншої військової частини А4152 в розумінні п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України є необґрунтованими.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Суд повинен з’ясувати чи було в момент видачі наказу про звільнення волевиявлення працівника, що оскаржив своє звільнення (ВС/КАС, справа №821/761/17, 11.07.18)

ВС/КАС: Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів за неможливістю подальшого використання на службі (ВС/КАС,№821/3732/15-а, 16.05.18)

Оскільки строк дії контракту про проходження військової служби закінчився саме під час настання особливого періоду, дія контракту понад встановлені строки продовжується на період до оголошення демобілізації (ВАСУ, № К/800/3878/16 від 28.02.17)

Переміщення позивача на іншу посаду в органах поліції відбулось незаконно або що таке "рівнозначна посада" (ВАСУ від 17 лютого 2017р. у справі №826/6417/16)

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2018 року

Київ

справа №822/5994/15

провадження №К/9901/13072/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 822/5994/15

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4009 про зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини А4009 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, прийняту 06 листопада 2015 року у складі судді - Ніколайчука М.Є., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, постановлену 12 січня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Курка О.П., суддів: Совриги Д.І., Білоуса О.В.,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А4009 в якому просив:

зобов'язати військову частину А4009 здійснити йому виплату добових за час відрядження в розмірі 8280 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що є військовослужбовцем та проходить військову службу в ВЧ А4009.

Відповідно до наказу командира частини від 25 грудня 2014 року він був відряджений у військову частину А4152 с.Нова Любомирка Рівненської області на 30 діб. В подальшому термін його відрядження продовжувався, а всього тривалість безперервного відрядження склала 276 діб. Зазначає, що оплату добових (грошових коштів) за час перебування у відрядженні не було проведено, а тому просив суд постановити рішення, яким стягнути на його користь 8280 гривень.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 6 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність військової частини А4009 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 добових витрат на відрядження.

Зобов'язав військову частину А4009 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові витрати на відрядження за 276 діб за період з 25 грудня 2014 року по 26 вересня 2015 року.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги представник відповідача звертає увагу суду на те, що відповідно до п.1.25 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України оплата добових за період перебування в розпорядженні не проводиться.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ А4009.

Відповідно до наказу від 25 грудня 2014 року №282 старший лейтенант ОСОБА_1 був відряджений на 30 діб з 25 грудня 2014 року по 23 січня 2015 року у розпорядження командира військової частини А4152 с.Нова Любомирка Рівненський район для виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах військової частини А4152.

В подальшому, термін відрядження продовжувався.

До постійного місця проходження військової служби з відрядження позивач прибув 26 вересня 2015 року, що підтверджується витягом з наказу № 199 від 28 вересня 2015 року.

Факт перебування позивача у відрядженні з 25 грудня 2014 року по 26 вересня 2015 року у військовій частині А4152 підтверджується довідкою та копією посвідчення про відрядження.

Оплату добових (грошових коштів) за час перебування у відрядженні не було проведено. Вважаючи, що бездіяльністю відповідача порушено його права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебував у відрядженні в військовій частині А4152 с.Нова Любомирка Рівненської обл. протягом 276 діб, внаслідок чого йому неправомірно не нараховано та не виплачено відповідачем добові витрати на відрядження.

Зазначена позиція була підтримана і Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права, та зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини шостої статті 14 Закону №2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Так, згідно п.1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 серпня 2011 року №530, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2011 року №1115/19853 (далі - Інструкція №530) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.

Пунктом 1.11 Інструкції №530 встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.

При цьому, згідно з п.1.4 Інструкції №530 забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.

Так, за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (п.1.12 Інструкції №530).

Судами встановлено, що посвідчення про відрядження відповідно до якого позивач вибув у відрядження 25 грудня 2014 року та прибув з відрядження 26 вересня 2015 року, відповідає вимогам Інструкції №530. Відхилень від порядку його оформлення судами не встановлено.

п.1.16 Інструкції №530, визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження одиночним порядком, крім відряджень, зазначених у пунктах 1.23 і 1.24 цієї Інструкції, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 1.5 цієї Інструкції, і за час перебування в дорозі виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1.5 Інструкції №530 відрядження, у тому числі для інспектування військ, проведення ревізій та перевірок господарської та фінансової діяльності військових частин, призначається на строк не більше 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі.

Відповідно до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 30 грн.

Верховний Суд відхиляє доводи відповідача, в яких останній посилається на положення п. 1.25 Інструкції № 530, згідно якого військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період перебування в розпорядженні не проводиться, з огляду на наступне.

Пункт 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 визначає вичерпний перелік підстав для зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання. Частина друга цього пункту вказує на те, що військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був відряджений у розпорядження командира військової частини А4152 с. Нова Любомирка Рівненської області для виконання заходів бойової підготовки в навчальних підрозділах військової частини А 4152.

В матеріалах справи відсутні накази про звільнення з посади ОСОБА_1, а тому твердження відповідача про зарахування позивача у розпорядження командира військової частини А4152 в розумінні п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України є необгрунтованими.

Крім того, згідно довідки ВЧ А4009 від 20 жовтня 2015 року № 697/3, за період відрядження з 25 грудня 2014 року по 26 вересня 2015 року ОСОБА_1 перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині А4009.

Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Військової частини А4009 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді