Стягнення надміру виплаченої пенсії можливо лише у разі ДОВЕДЕННЯ недобросовісної поведінки особи, яка такий надмір отримувала (ВС/КАС у справі № 756/6984/16-а від 16.06.2020)

Фабула судового акту: Питання доказування є найважливішим моментом у будь-якому судовому процесі.

При цьому на відміну від цивільного та господарського процесу тягар доказування правомірності дії у адміністративному процесі покладено на суб’єктів владних повноважень, адже у порівнянні з ними громадянин має менше можливостей у збиранні відповідної доказової бази.

У даній справі пенсіонерка звернулась до суду із позовом до органу Пенсійного фонду України щодо визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення переплати у при виплаті пенсії за віком та щодо утримання переплати з виплати пенсій в розмірі 20 процентів пенсії, нарахованої позивачу.

Судом першої інстанції позов було задоволено.

Натомість апеляційним судом вказане рішення було скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки позивач не працювала в Акціонерній судноплавній компанії "Укррічфлот", про що вона також стверджувала в судовому засіданні, то у відповідача відсутні підстави для нарахування їй пенсії в зазначеному вище розмірі, оскільки цей розмір було обраховано з урахуванням її стажу в цій компанії.

Не погоджуючись із таким рішенням пенсіонерка подала касаційну скаргу, яку вмотивувала тим, що відрахування відповідачем з власної ініціативи, за власним розпорядженням, без судових рішень, без дотримання виконавчих процедур, з пенсії позивача до 20 відсотків на користь пенсійного органу не відповідає приписам статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Водночас позивачка послалась на те, що їй не були відомі обставини того, що її було оформлено на роботу за сумісництвом в Акціонерній судноплавній компанії "Укррічфлот" та їй нараховувалася на цьому підприємстві заробітна плата. При цьому нікого з працівників органу ПФУ за оформлення документів пенсійної справи позивача не притягнуто ні до кримінальної, ні до адміністративної, ні до цивільної або дисциплінарної відповідальності.

Переглядаючи вказану справу Касаційний адміністративний суд визнав вказані доводи слушними виходячи із наступного.

Згідно зі статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

У даній справі матеріали пенсійної справи містять відомості про те, що позивачка працювала та отримувала заробітну плату в Акціонерній судноплавній компанії «Укррічфлот». Однак, під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено та пенсоінеркою не заперечувалося, що позивач не працювала в Акціонерній судноплавній компанії "Укррічфлот".

Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції не знайдено жодних доказів того, що індивідуальні відомості про застраховану особу були надані відділом персоніфікованого обліку органу Пенсійного фонду України.

Водночас, судом апеляційної інстанції не було встановлено обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, а саме щодо наявності вини пенсіонера або страхувальника.

Одночасно апеляційний суд послався на норми частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

Однак, дана норма не передбачає повернення виплачених надміру сум пенсій на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду у будь якому випадку. Це можливо лише за умови, коли суми пенсії виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або ж подання страхувальником недостовірних даних. Проте, такої вини з боку пенсіонера та/або страхувальника встановлено не було.

Аналізуйте судовий акт: Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (ВС/КАС № 638/18467/15-а від 30.09.2019)

Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами (ВС/КАС, справа №361/4922/17, 03.04.18)

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є, зокрема, документальне підтвердження результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. (ВССУ, справа № К/800/6787/13, 07.09.16)

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2020 року

Київ

справа №756/6984/16-а

адміністративне провадження №К/9901/43936/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Мельничука В.П., суддів Мацедонської В.Е., Костюк Л.О.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:

визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо встановлення переплати у сумі 62213,74 грн за період з 25 травня 2008 року по 31 грудня 2015 року при виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком та щодо утримання переплати з виплати пенсій в розмірі 20 процентів пенсії, нарахованої ОСОБА_1 , починаючи з лютого 2016 року;

зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком у сумі 2695 (дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять) грн 74 коп. щомісяця, починаючи з 1 січня 2016 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 3 листопада 2016 року позов задоволено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено; постанову Оболонського районного суду м. Києва від 3 листопада 2016 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач не працювала в Акціонерній судноплавній компанії "Укррічфлот", про що вона також стверджувала в судовому засіданні, то у відповідача відсутні підстави для нарахування їй пенсії в зазначеному вище розмірі, оскільки цей розмір було обраховано з урахуванням її стажу в цій компанії.

Крім того, судом апеляційної інстанції було зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що індивідуальні відомості про застраховану особу були надані відділом персоніфікованого обліку УПФУ в Подільському районі м. Києва.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що докази того, що вказане відбулось з вини пенсійного органу, відсутні, а тому відсутні підстави для висновків про наявність зловживань чи неправомірності дій з боку відповідача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, з дотриманням принципу диспозитивності, у постанові від 3 листопада 2016 року визнано перерахунок відповідачем пенсії позивачу без її заяви таким, що не відповідає статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), а дії відповідача протиправними. Суд першої інстанції у своєму рішенні законно та обґрунтовано визначив, що відрахування відповідачем з власної ініціативи, за власним розпорядженням, без судових рішень, без дотримання виконавчих процедур, з пенсії позивача до 20 відсотків на користь пенсійного органу не відповідає приписам статті 50 Закону №1058-IV.

Серед іншого позивач посилається на те, що їй не були відомі обставини того, що її було оформлено на роботу за сумісництвом в Акціонерній судноплавній компанії "Укррічфлот" та їй нараховувалася на цьому підприємстві заробітна плата.

Крім того, позивач зазначає, що дії посадових осіб Подільського відділення ПФУ в м. Києві, які сформували пенсійну справу позивача та, які сформували і приєднали до матеріалів пенсійної справи 2 довідки ніким не оспорені і не визнані протиправними. Нікого з працівників Подільського відділення ПФУ в м. Києві за оформлення документів пенсійної справи позивача не притягнуто ні до кримінальної, ні до адміністративної, ні до цивільної або дисциплінарної відповідальності.

З огляду на ці обставини, позивач вважає, що всі документи її пенсійної справи, які підготовлені вказаним органом ПФУ і які пройшли восьмирічну експертизу часом, для відповідача і для суду в цій справі мають вважатися законними.

На думку позивача, суд апеляційної інстанції в постанові від 20 грудня 2016 року помилково витлумачив встановлені судом першої інстанції обставини та факти, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме статей 44, 50 Закону №1058-IV та частини другої статті 19 та статті 22 Конституції України.

Позиція інших учасників справи

28 лютого 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №756/6984/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 15 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №756/6984/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 червня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 11 червня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви позивачем було долучено копію трудової книжки, довідку про заробітну плату, копію паспорта, анкету.

З копії трудової книжки встановлено, що позивач з серпня 1973 року по листопад 1999 року працювала в АТ «Київський річковий порт».

До пенсійної справи позивача долучено дві довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, видані ВАТ «Київський річковий порт» від 19 березня 2008 року.

Крім того, в матеріалах пенсійної справи наявна довідка, що ОСОБА_1 у період з січня 1988 року по грудень 1992 року працювала за сумісництвом в НВП «Інтеграція».

З індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено, що ОСОБА_1 також отримувала заробітну плату, з якої утримувалися страхові внески, в ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» у період з 2001 по 2006 роки.

В Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва проведено документальну перевірки даних електронних реєстрів та пенсійних справ, відібраних за результатами співставлення даних про заробітну плату, використаних для призначення (перерахунку) пенсій з наявними даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За результатами проведеної перевірки по пенсійній справі ОСОБА_1 не підтверджено періоди роботи 2001-2006 років в ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот». За період з 25 травня 2008 року по 31 грудня 2015 року переплата пенсії становить 62213,74 грн.

Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 14 грудня 2015 року № 437, відповідно до якого у зв`язку з недостовірними даними сума переплати, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 , становить 62213,74 грн. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття вказаного рішення, вирішено утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з лютого 2016 року по повного погашення.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої законні права порушеними звернулася з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Згідно зі статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону №1058-IV та статтею 103 Закону №1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що до заяви про призначення пенсії від 11 червня 2008 року позивачем було долучено копію паспорта, подання про призначення пенсії, копію трудової книжки, довідку про роботу за сумісництвом в НВП «Інтеграція», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що матеріали пенсійної справи, копія якої долучена до матеріалів судової справи, містять відомості про працевлаштування ОСОБА_1 та отримання нею заробітної плати в Акціонерній судноплавній компанії «Укррічфлот».

Однак, під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено та ОСОБА_1 не заперечувалося, що позивач не працювала в Акціонерній судноплавній компанії "Укррічфлот".

При цьому, під час судового розгляду судом апеляційної інстанції не знайдено жодних доказів того, що індивідуальні відомості про застраховану особу були надані відділом персоніфікованого обліку УПФУ в Подільському районі м. Києва.

Водночас, судом апеляційної інстанції не було встановлено обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, а саме щодо наявності вини пенсіонера або страхувальника.

Так, фактично предметом оскарження в цій справі є рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про утримання надміру виплачених сум пенсій від 14 грудня 2015 року № 437, відповідно до якого у зв`язку з недостовірними даними сума переплати, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 , становить 62213,74 грн.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тому, суд апеляційної інстанції у межах судового контролю, з урахуванням вимог статті 2 КАС України, повинен був, у першу чергу, визначити правову природу спірного рішення, зокрема в частині утримання суми переплати пенсії.

У своїй постанові в цій частині суд апеляційної інстанції послався на норми частини першої статті 50 Закону №1058-IV.

Водночас, як було вказано вище, ця норма не передбачає повернення виплачених надміру сум пенсій на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду у будь якому випадку. Це можливо лише за умови, коли суми пенсії виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або ж подання страхувальником недостовірних даних.

За такого правового регулювання предметом дослідження та обов`язкового з`ясування у цій справі під час застосування норм частини першої статті 50 Закону №1058-IV є причини, за яких відбулась виплата пенсії у період з 25 травня 2008 року по 31 грудня 2015 року, наявність зловживань з боку пенсіонера чи подання страхувальником недостовірних даних. Однак з цього приводу суд апеляційної інстанції не навів у мотивувальній частині постанови будь-яких доказів та не встановив обставин про те, що слугувало підставою для відповідача приймати рішення про утримання виплаченої пенсії позивачу у період з 25 травня 2008 року по 31 грудня 2015 року.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року №16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення можна врахувати практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; пункт 30).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, пункт 30). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.

Так, в пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього у пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" (№22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Керуючись статтями 242 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді