Перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню (№263/7763/17 від 06.02.2018)

Фабула судового акту: Все частіше і частіше до юристів та адвокатів звертаються особи, які фактично є біженцями, але ж чинне законодавство називає їх сором’язливо «внутрішньо переміщені особи».

При цьому питання які доводиться вирішувати правникам є досить типовими – припинення виплати пенсій, нарахування та сплата єдиного соціального внеску, проценти за кредитами тощо.

У даному випадку судами вирішувалось питання щодо законності припинення виплати пенсії ВПО.

За фабулою справи органи Пенсійного фонду припинили виплати пенсіонерці, яка є внутрішньо переміщеною особою мотивуючи це тим, що до управління ПФУ з Управління соціального захисту населення надійшла інформація про відсутність особи, яка отримує пенсію за місцем реєстрації на підконтрольній Україні території.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги пенсіонерки та визнали дії ПФУ протиправними.

В свою чергу ПФУ як і будь – який державний орган прийняв рішення щодо доведення своєї правоти у касаційному суді.

Проте Касаційний адміністративний суд став на бік переселенки та зазначив, що згідно статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» визначено, що призначення та продовження виплати пенсій здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується відповідною довідкою та проводиться через відділення ПАТ «Ощадбанк».

Нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений перелік підстав для припинення виплати пенсій, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином вказаний перелік є виключним та таку підставу як отримання інформації про відсутність ВПО за місцем реєстрації не передбачає.

Аналізуйте судовий акт: СУД: Зарахування Пенсійним фондом страхового стажу за період знаходження на військовій службі по мобілізації в особливий період (справа 205/3781/17(2а/205/158/17) від 13 грудня 2017р.)

Отримана учасником АТО щомісячна додаткова грошова винагорода має обов'язково враховуватись при призначенні пенсії за вислугою років (ВССУ від 23 грудня 2016 у справі №К/800/35784/16 )

Громадянин, якому призначена пенсія, має необмежене право на її отримання незалежно від місця постійного проживання: на території України або за її межами (Постанова ВСУ у справі № 21-180а15 від 12 травня 2015р.)

Норми Конституції України є нормами прямої дії, тому, виходячи з ч.3 ст. 46 Конституції України, розмір пенсії не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом (Справа № К/9991/5000/11, 20.08.15)

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ

справа № 263/7763/17

провадження № К/9901/202/17

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області

третя особа - Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради,

розглянувши у письмовому провадження касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області у складі судді Киян Д.В. від 27 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шишова О.О., Сіваченка І.В., Чебанова О.О. від 21 листопада 2017 року, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті з березня 2017 року пенсії позивачу, зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу а сплатити заборгованість за весь час затримки виплати, а саме з 01 березня 2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Проте з 01.03.2017 року виплати були припиненні, вважає, вказані дії незаконними, оскільки порушують право на пенсійне забезпечення.

Постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27 вересня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано неправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, починаючи з 01 березня 2017 року.

Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, починаючи з 01 березня 2017 року.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга обґрунтована тим, що виплату пенсії припинено для встановлення місця проживання позивача та Законом встановлений невичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з жовтня 2014 року перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області.

Згідно з копією довідки № 14112001938 від 11 листопада 2014 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради ОСОБА_1 перемістилася 14 жовтня 2014 року з тимчасово окупованої території в м. Маріуполь.

Проте з 01.03.2017 року припинена виплата пенсії позивачу у зв'язку із надходженням інформації про відсутність за місцем проживання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, покликався на безпідставність посилання відповідача, як на підставу для припинення виплати пенсії, надходження інформації про відсутність позивача за місцем проживання, оскільки зазначеної підстави для припинення виплати пенсії діючим Законом не передбачено.

Колегія суддів погоджується з такими доводами судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Судами встановлено, що довідка про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною. Доказів про її скасування відповідачем не надано.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 11.11.2014 № 1411001338 органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на результати обміну інформацією з органами соціального захисту населення, на підставі яких пенсію призупинено з 01 квітня 2017 року для встановлення місця проживання позивача, враховуючи викладене.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Колегія суддів також не приймає посилання на акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування, оскільки він не містить дати. Крім того, ОСОБА_1 18.05.2017 року отримала нову довідку від 18.05.2017 року № 0000211156 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи

У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.

Судами вірно зазначено про пріоритетності застосування вимоги ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно та повно встановили обставини справи і ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді