Не отримання платником податку ППР не свідчить про узгодженість грошового зобов’язання платника податків, а отже не є підставою для стягнення податкового боргу (ВС/КАС № 802/467/16-а від 28.08.2018)

Фабула судового акту: У даній справі податківці звернулися до суду із позовною заявою до громадянина-фізичної особи про стягнення з того податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб.

Суди першої та апеляційної інстанції у задоволенні таких вимог відмовили оскільки вказане грошову зобов’язання не є узгодженим, оскільки виникло на підставі податкового повідомлення-рішення, яке фіскальним органом направлено на невірну адресу та як наслідок «боржником» не отримано.

Фіскальний орган не зважаючи на такі досить ґрунтовні та аргументовані судові рішення таки оскаржив їх у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду.

Так на думку ДФС сам факт відправлення ППР рекомендованим листом із повідомленням про вручення свідчить про його отримання платником податків.

Переглядаючи вказану справу КАС став на бік платника податків та підтримав думку судів першої та адміністративних інстанцій.

Аналізуючи матеріали справи КАС зазначив, що пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків.

Одночасно згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За нормами абз. 2 п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.

В свою чергу у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Згідно матеріалів справи податкове повідомлення-рішення та податкова вимога були надіслані відповідачу на невірну адресу, внаслідок чого було повернуто у зв’язку із закінченням терміну зберігання, тому грошове зобов'язання відповідно не набуло статусу узгодженого, і таким чиномсуди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законом строк (ВС/КАС № 813/2487/17 від 01.08.2018)

ВС/КАС: Невчинення контролерами всіх необхідних дій при виявленні відсутності платника податків за визначеною адресою може потягнути визнання їх наступних дій протиправними (ВС/КАС,справа №823/1294/17, 08.08.18р.)

ВС/КАС: Наказ ДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки скасовується судом, якщо платник податку не був повідомлений про проведення такої перевірки належним чином (ВС/КАС від 02 травня 2018 р. у справі №804/3006/17)

ВС/КАС: Довідка про проведення контролю виплати податку та розрахунок його суми не є належним доказом існування податкового боргу (ВС/КАС № 2а-2920/11/1370 від 04.05.2018)

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №802/467/16-а

адміністративне провадження №К/9901/28925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

на постанову Вінницікого окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (суддя - Мультян М.Б)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року (головуючий суддя - Граб Л.С., судді - Біла Л.М., Гонтарук В.М.)

у справі №802/467/16-а

за позовом Немирівської об'днаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості по транспортному податку з фізичних осіб,

ВСТАНОВИВ:

Немирівська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - ДПІ) звернулася в Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просила:

- винести рішення про стягнення про стягнення податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 20 833 грн. 33 коп. з фізичної особи ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_1, одержувач Немирівська міська рада /м. Немирів/ платіж НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується сума податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 20 833, 33 грн., яка станом на момент звернення до суду позивачем не сплачена.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що грошове зобов'язання у розмірі 20 833 грн. 33 коп., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 08.06.2015 №610-17, на підставі якого було сформовано податкову вимогу від 13.10.2015 №1508-23, є неузгодженим, оскільки зазначені податкове повідомлення - рішення та вимога були направлені за невірною адресою в наслідок чого не отримані відповідачем.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що податкове повідомлення - рішення №610-17 від 08.06.2015 та податкову вимогу №1508-23 від 13.10.2015 слід вважати врученими відповідачу, а грошове зобов'язання узгодженим та таким, що набуло статусу податкового боргу.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження.

14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08 червня 2015 року Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №610-17, яким визначено відповідачу грошове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 20 833 грн. 33 коп. (а.с. 5).

На підставі зазначеного податкового повідомлення - рішення, контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 13.10.2015 №1508-23 (а.с. 6).

Зазначене податкове повідомлення-рішення та вимога були надіслані рекомендованим листом на адресу відповідача: АДРЕСА_2, однак повернулися на адресу податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 56 ПУ Країни встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання регулюється статтею 58 ПК України та визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами п. 3.8 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого ноказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення. Аналогічні положення відображені у абз. 2 п. 58.3 ст. 58 ПК України.

Пунктом 3.11 вказаного Порядку встановлено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11. ст. 87 ПК України).

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області, фізична особа ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23 жовтня 2001 року проживає за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, як вбачається з доданого контролюючим органом до адміністративного позову витягу з картки особового рахунку платника податків, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, про що було відомо позивачу (а.с. 8).

З огляду на вищевикладене, а також те, що податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 №610-17 та податкова вимога від 13.10.2015 №1508-23 були надіслані відповідачу на невірну адресу, а саме: АДРЕСА_2, внаслідок чого не отримані останнім, а грошове зобов'язання відповідно не набуло статусу узгодженого, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 20 833 грн. 33 коп.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницікого окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді