Дані НГО з Держгеокадастру для земель с/г призначення, є єдиною підставою для визначення розміру ставки ЄП 4 групи (ВС/КАС від 31.01.2020р. у справі №500/2430/18).

Фабула судового акту: Будь-які висновки центрального органу, що здійснює контроль за використанням земель, - Держгеокадастру, щодо нецільового використання Товариством орендованих земель, в матеріалах справи також відсутні.

Натомість, аналіз, зроблений відповідачем, як органом, який реалізує державну податкову політику, або ж відповіді органів місцевого самоврядування, на які посилався відповідач, не є допустимими доказами того факту, що позивач використовує угіддя за напрямком «рілля», оскільки за приписами статей 188, 189 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самоврядний контроль за використанням та охороною земель, який здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами, не тотожний державному контролю та в будь-якому випадку не виключає необхідність фіксації саме органом виконавчої влади порушення використання земельної ділянки.

Отже, з огляду на дані нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні позивача, як єдиної підстави до визначення розміру ставки єдиного податку четвертої групи, а також враховуючи відсутність даних Держгеокадастру, як єдиного уповноваженого центрального органу державної влади, що здійснює контроль за використанням земель, щодо нецільового використання Товариством орендованих земель, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності донарахування відповідачем Товариству вказаного податку.

Телеграм канал та строрінка у Facebook з питань оподаткування та аналізу судової практики.

https://t.me/tax_time

У Facebook відвідайте сторінку під назвою - Все про податки в Україні.

Постанова ВС від 31.01.2020р. №500/2430/18.

Адвокат - Хітько Василь Миколайович

Аналізуйте судовий акт: При визначенні сум податкових зобов'язань податковий орган лише використовує дані щодо нормативно грошової оцінки земель, що містяться у відповідних витягах, і самостіно їх не визначає (ВС/КАС,№826/11184/17, 23.10.18)

Відсутність оформлення права власності або користування на земельну ділянку за платником єдиного податку не впливає на його звільнення від обов'язку нарахування і сплати земельного податку (ВС/КАС,справа №820/5485/17, 08.08.18)

Розмір орендної плати регулюється виключно договором оренди землі, тому ЛИШЕ зміна індексації нормативної грошової оцінки ділянки не створює додаткових податкових зобов’язань для орендаря (ВС/КАС, №813/3819/17, від 20 червня 2018 р.)

Законодавство пов'язуює податковий обов'язок по сплаті орендної плати за землю з наявністю чинного договору та фактичним перебуванням землі у користуванні орендаря (ВС/КАС, справа №817/4268/13-а, 16.05.18)

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №500/2430/18

адміністративне провадження №К/9901/18007/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (головуючий суддя Баб`юк П.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Мікули О.І., судді - Заверуха О.Б., Курильця А.Р.) у справі №500/2430/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зборівські Лани» до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зборівські Лани» (далі - ТОВ «Зборівські Лани», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (ГУ ДФС у Тернопільській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2018 року №0009531401, №0009541401, №0009551401, №0009561401, №0009571401, №0009581401, №0009591401. Позивач вважав безпідставними висновки відповідача щодо фактичного використання Товариством категорії земель «пасовища» для вирощування сільськогосподарської продукції.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, позов Товариства задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 25 жовтня 2018 року №№0009531401, 0009541401, 0009551401, 0009561401, 0009571401, 0009581401, 0009591401; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Тернопільській області в користь ТОВ «Зборівські Лани» сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 5924,03 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 16260,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник наголошує на тому, що позивач використовує спірні земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур, їх фактичне використання відповідає визначенню «рілля», відповідно, нормативна оцінка цих земельних ділянок для цілей оподаткування єдиним податком четвертої групи повинна застосовуватись як до "ріллі", разом з тим, позивач сплачує податок, як за «пасовища». Окрім того, стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат не досліджено обсяг наданих адвокатом послуг та не перевірено, чи є виправданим розмір гонорару.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення. Наголошує на тому, що Товариство використовує земельні ділянки як «пасовища» згідно з договорами оренди землі, і підставою для визначення об`єкта оподаткування єдиним податком четвертої групи є дані Державного земельного кадастру України, а саме: нормативно-грошова оцінка землі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ТОВ «Зборівські лани» зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в органі податкової служби та є платником єдиного податку четвертої групи.

У період з 31 серпня по 20 вересня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 1 липня 2016 року по 30 липня 2018 року, валютного та іншого законодавства за період 1 липня 2016 року по 30 червня 2018 року, якою встановлено порушення позивачем пункту 292-1.2 ст.292-1 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок четвертої групи на загальну суму 315948,06 грн, в тому числі в розрізі сільських рад та періодів: по Вовчківській сільській раді на загальну суму 81666,85 грн; по Годівській сільській раді - 65090,88 грн; по Кабаровецькій сільській раді - 45986,46 грн; по Млиновецькій сільській раді - 103133,85 грн; по Перепельницькій сільській раді - 1406,75 грн; по Зборівській сільській раді - 5203,22 грн; по Погрібецькій сільській раді - 13460,05 грн. За результатами перевірки складено акт від 27 вересня 2018 року.

Підставою до заниження єдиного податку четвертої групи, на переконання відповідача, є використання позивачем категорії землі - «пасовища» для вирощування сільськогосподарських культур та незастосування при цьому під час сплати єдиного податку четвертої групи нормативно-грошової оцінки, як для одного гектара «ріллі».

25 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Тернопільській області винесено податкові повідомлення-рішення №0009531401, №0009541401, №0009551401, №0009561401, №0009571401, №0009581401, №0009591401, якими позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з сільськогосподарського товаровиробника, та за штрафними (фінансовими) санкціями, на загальну суму 394935,08 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанції виходили з того, що ТОВ «Зборівські Лани» у період, що підлягав перевірці, використовувало земельні ділянки за категорією «пасовища» та декларувало суму єдиного податку четвертої групи виходячи із проведеної нормативно-грошової оцінки «пасовища», відомості щодо якої отримано з Державного земельного кадастру. Наведені обставини, за висновками судів, спростовують висновки податкового органу щодо заниження позивачем єдиного податку четвертої групи та, як наслідок, свідчать про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Розділом XIV Податкового кодексу України визначено особливості спеціальних податкових режимів, зокрема, спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

До четвертої групи платників єдиного податку ПК України віднесено сільськогосподарських товаровиробників (підпункт 4 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 292-1.1 статті 292-1 ПК України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

За приписами пункту 292-1.2 статті 292-1 ПК України базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

За змістом пункту 293.9 статті 293 ПК України для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування і встановлюється у відсотках бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, та сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу.

Так, за приписами статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать, серед іншого, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

У свою чергу, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина перша статті 20 Земельного кодексу України).

Пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Рілля - це земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав. До ділянок ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Зборівські Лани» як платник єдиного податку четвертої групи, у період, що підлягав перевірці, задекларував у своєму користуванні, серед іншого, категорію земельних ділянок «пасовища» на територіях Вовчківської, Годівської, Кабаровецької, Млиновецької, Перепельницької, Погрібецької сільських рад та Зборівської міської ради, а саме: у 2016 році - площею 796,16 га, у 2017 році - 811,96 га та у 2018 році -799,19 га.

Позивач користується вказаними землями на підставі договорів оренди, укладеними з фізичними особами та органами місцевого самоврядування.

Матеріалами справи, зокрема, довідками Відділу Держгеокадастру у Зборівському районі Тернопільської області, підтверджується, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення на території Погрібецької, Перепельницької, Млиновецької, Кабарівецької, Годівської, Вовчківської сільських рад, Зборівської міської ради проведена.

При цьому, як встановили суди, при поданні річних декларацій з єдиного податку четвертої групи за 2016-2018 роки, позивач виходив з категорії земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки та ставки податку, а саме: орендованих земельних ділянок за напрямом використання «пасовища».

Суди обґрунтовано відхили посилання контролюючого органу на те, що позивач використовує вказані земельні ділянки за призначенням «рілля», оскільки в матеріалах як перевірки так і цієї справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували той факт, що ТОВ «Зборівські Лани» використовувало орендовані земельні ділянки за іншим напрямом, ніж це визначено офіційно уповноваженими органами (як-от акти обстеження земельної ділянки, які б підтверджували факти нецільового використання землі, тощо).

Будь-які висновки центрального органу, що здійснює контроль за використанням земель, - Держгеокадастру, щодо нецільового використання Товариством орендованих земель, в матеріалах справи також відсутні.

Натомість, аналіз, зроблений відповідачем, як органом, який реалізує державну податкову політику, або ж відповіді органів місцевого самоврядування, на які посилався відповідач, не є допустимими доказами того факту, що позивач використовує угіддя за напрямком «рілля», оскільки за приписами статей 188 189 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самоврядний контроль за використанням та охороною земель, який здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами, не тотожний державному контролю та в будь-якому випадку не виключає необхідність фіксації саме органом виконавчої влади порушення використання земельної ділянки.

Отже, з огляду на дані нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні позивача, як єдиної підстави до визначення розміру ставки єдиного податку четвертої групи, а також враховуючи відсутність даних Держгеокадастру, як єдиного уповноваженого центрального органу державної влади, що здійснює контроль за використанням земель, щодо нецільового використання Товариством орендованих земель, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності донарахування відповідачем Товариству вказаного податку.

У зв`язку з цим, суди обґрунтовано скасували оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем.

Що стосується розподілу судом першої інстанції судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, у тому числі й витрат на правову допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аргументам відповідача з цього приводу судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, і з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Таким чином, вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська