Яка різниця між судівським свавіллям та судівською помилкою - роз'яснення ВП ВС

Прояви суддівського свавілля потрібно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність указує на те, що суддя діяв сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 9901/177/20, від 27 січня 2022 року у справі № 11-132сап21). (Джерело : Судово-юридична газета)

На переконання ВП ВС, порушення прав людини і основоположних свобод мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні суддею приписів закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні внаслідок цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров`ю, майну, честі, гідності, репутації тощо). Порушення вимог закону, навіть якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів і обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 11-97сап21).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у зв`язку з умисним або внаслідок грубої недбалості допущенням суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Дисциплінарне правопорушення, визначене пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, має не формальний, а матеріальний склад (якщо застосувати аналогію класифікації складів злочинів).

Обов`язковими елементами об`єктивної сторони такого проступку є:

1) порушення суддею прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону;

2) істотні негативні наслідки;

3) причинно-наслідковий зв`язок між порушеннями і наслідками (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 11-260сап20).

Об`єктивна сторона такого дисциплінарного проступку, як грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, полягає у порушенні суддею норм права у процесі здійснення правосуддя, які призвели до настання істотних негативних наслідків. Водночас настання істотних негативних наслідків повинне бути у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з діянням судді.

Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для «розумного суду» за відповідних обставин, тобто коли за обставинами судової справи необхідність застосування певної правової норми була зрозумілою і недвозначною і виключала іншу поведінку судді.

У складі дисциплінарного проступку «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків» законодавець як умову притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визначив настання істотних негативних наслідків. Законодавець не конкретизував змісту заподіяної шкоди у цьому випадку, тому вона може охоплювати завдання майнової чи моральної шкоди потерпілим особам. Істотні наслідки можуть мати і комплексний характер та охоплювати різні види заподіяної шкоди. Оскільки в такому разі «істотність» як ознака негативних наслідків є оціночним поняттям, то дисциплінарний орган самостійно має встановити, наскільки для потерпілих ці негативні наслідки є істотними.

Для правильної кваліфікації дисциплінарного проступку за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII неодмінно, щоб дії судді стосовно грубого порушення закону призвели до настання негативних наслідків саме для учасників справи або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, а не будь-яких інших осіб чи суспільства і держави загалом.

Отже, у пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII законодавець зазначив склади двох дисциплінарних проступків:

- допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

- грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Щодо першого складу дисциплінарного проступку - допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - неодмінно враховувати, що він полягає у недотриманні суддею норм процесуального права, що найчастіше пов`язане з порушенням певних статей Конвенції, зокрема статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статті 9 (свобода думки, совісті і релігії), статті 10 (свобода вираження поглядів), статті 11 (свобода зібрань та об`єднань), а також статті 1 Першого протоколу Конвенції (захист права власності) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі № 990SCGC/17/24).

З урахуванням правової природи наведених прав людини і основоположних свобод, стає цілком зрозуміло, що зазначений склад дисциплінарного проступку охоплюють дії судді під час ухвалення судового рішення, які призвели до порушення прав і основоположних свобод саме учасників справи, які беруть (брали) участь у судовому процесі, або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21 вже формулювала висновок про те, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод по суті є такими негативними наслідками.

Системний аналіз пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402- VIII дає підстави для висновку, що до істотних негативних наслідків, які настають внаслідок грубого порушення закону суддею, законодавець відніс інші порушення прав особи, які не охоплюються переліком прав людини і основоположних свобод, встановлених Конвенцією.

Обставини справи:

Відповідно до електронної копії матеріалів судової справи № 758/2814/22 29 березня 2022 року КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» звернулося до Подільського районного суду міста Києва із заявою про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.

КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» обґрунтувало заяву тим, що 28 березня 2022 року громадянин був госпіталізований до відділення № 6 КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» на підставі рапорту працівників поліції та в супроводі спеціалізованої психіатричної бригади № 1 у зв`язку з погіршенням психічного стану та неадекватною поведінкою, потребував примусової госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги, оскільки мав тяжкий психічний розлад, категорично відмовлявся від добровільного стаціонарного лікування, а також вчиняв та виявляв наміри вчинити дії, що є небезпечними для оточуючих.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 березня 2022 року справу за заявою КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» (№ 758/2814/22) передано до провадження судді Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою від 29 березня 2022 року Подільський районний суд міста Києва справу № 758/2814/22 за заявою КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» про примусову госпіталізацію суддя прийняв до розгляду, призначив судове засідання на 30 березня 2022 року з викликом лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, прокурора, особи, стосовно якої ставиться питання про госпіталізацію, та її законного представника.

Суддя не дотримався вимог частини першої статті 294 ЦПК України та не роз`яснив учасникам справи встановлених законом прав та обов`язків, зокрема права на правничу допомогу.

Після цього суд перейшов до дослідження матеріалів справи, з`ясував думку прокурора щодо поданої заяви, який погодився з тим, що пацієнт страждає на тяжкий психічний розлад, лікування можливе лише стаціонарне, пацієнт систематично загрожує безпеці оточуючих.

Після надання громадянину резюмуючого слова він зазначив про те, що його не вислухали. Суд видалився до нарадчої кімнати, після виходу з якої проголосив рішення про задоволення заяви.

Рішенням від 30 березня 2022 року Подільський районний суд міста Києва дозволив примусову госпіталізацію громадянина до КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія».

У рішенні також є посилання на його негайне виконання.

До ВРП 22 січня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга громадянина на дії судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду справи № 758/2814/22 за заявою КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» про примусову госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги.

У дисциплінарній скарзі громадянин зазначив, що 30 березня 2022 року суддя ухвалив незаконне рішення про задоволення цієї заяви КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія», яке згодом було скасоване за результатами апеляційного перегляду, наголосивши на тому, що під час розгляду справи в судовому засіданні суддя не вислухав та не взяв до уваги його пояснень, а також не розглянув його клопотання про надання правничої допомоги.

Рішенням від 14 серпня 2024 року № 2481/3дп/15-24 Третя Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Подільського районного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Суддя, допускаючи порушення права громадянина на правничу допомогу, порушив гарантії реалізації, захисту та охорони інших його прав. Зокрема, участь у судовому засіданні адвоката, який діяв би в інтересах громадянина, сприяла б правомірній реалізації ним його прав та унеможливлювала б обмеження його прав, а саме права надавати пояснення та наводити доводи по суті питання.

Допущення суддею обмеження гарантованого ЦПК України та Законом України від 22 лютого 2000 року № 1489-III «Про психіатричну допомогу» права надавати пояснення та наводити доводи перешкодило повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи.

Установлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення судді призвели до настання для громадянина істотних негативних наслідків, які є невідворотними. Істотність негативних наслідків полягає в тому, що рішення, під час ухвалення якого порушені права, підлягало негайному виконанню і його виконання було пов`язане з позбавленням свободи громадянина .

Водночас Третя Дисциплінарна палата ВРП під час розгляду дисциплінарної справи встановила, що суддя не вжив заходів щодо з`ясування фактів застосування насильства до громадянина, а також не виконав вимог частини четвертої статті 342 ЦПК України, зокрема не забезпечив невідкладного проведення судово-медичного обстеження особи та не надіслав відповідному органу досудового розслідування окремої ухвали щодо неодмінності дослідження фактів застосування насильства, про які повідомив громадянин.

Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що невиконання суддею вимог частини четвертої статті 342 ЦПК України за характером є грубим порушенням закону і мало істотні негативні наслідки, які мають незворотний характер, оскільки громадянин був позбавлений можливості вчасно (у найкоротший термін після подій, які, на його думку, свідчать про вчинення кримінального правопорушення) звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою, а також реалізувати право, визначене пунктом 3 частини четвертої статті 56 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), подавати під час досудового розслідування (яке триває з 14 квітня 2023 року) докази, зокрема щодо спричинення йому 28 березня 2022 року тілесних ушкоджень. Зазначені істотні негативні наслідки перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням суддею вимог статті 342 ЦПК України.

З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що порушення суддею вимог статті 342 ЦПК України під час розгляду справи № 758/2814/22 утворюють склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (інше грубе порушення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Автор новини: Тарас Лученко