Хоча платник податку сплатив ПДВ за реквізитами для уплати податку на прибуток, ВАСУ скасував донарахування штрафних санкцій фіскальним органом (ВАСУ від 14 грудня 2016р. у справі К/800/53919/13)

Фабула судового акту: Цю постанову можна назвати «Подарунок від ВАСУ або «получите» фіскали». І тут ще скасування відмовних рішень суду першої та апеляційної інстанцій. Хоча формальне порушення безспірне, ВАСУ вдарився до тлумачення «не букви а духу закону». Більше би нам таких рішень, і люди би стали вірити у справедливість та дива під Новий рік або на Святого Миколая.

Платник податку дійсно помилився і у платіжному дорученні про перерахуванні суми ПДВ зазначивши інші реквізити органу казначейства, які призначені до перерахування податку на прибуток. Пізніше ПП листом виправив помилку змінивши призначення платежу та номер рахунку у платіжному дорученні, проте це не вплинуло на реакцію фіскального органу.

Фіскальний орган пішов традиційним шляхом. Перераховані кошти він відмовився зарахувати в рахунок зобов’язань із сплати ПДВ, провів документальну позапланову невиїздну перевірку і склав акт, в якому прийшов до висновку, що платник податку порушив граничні строки сплати зобов’язання із ПДВ на 24 дні. Наслідком такого акту було податкове рішення – повідомлення про нарахування ПП штрафних санкцій на суму 130 978,16 грн.

ПП оскаржив це рішення-повідомлення,проте суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову посилаючись на те, що законом покладено саме на ПП нести відповідальність за правильність заповнення реквізитів платіжного доручення, у тому числі номерів рахунків, призначання платежу, кодів бюджетної кваліфікації, тощо.

Несподівано, але ВАСУ в буквальному сенсі допоміг ПП. Так, платник податку вчинив дії спрямовані на перерахуванню узгодженої суми ПДВ до державного бюджету, а допущена помилка у реквізитах не є підставою для виникнення у ПП податкового боргу та нарахування штрафних санкцій. Так чи інакше згідно норм БК України всі подібні платежі є доходами державного бюджету і зараховуються на єдиний казначейський рахунок. І це відбулось. Отже, відсутня бездіяльність ПП при дотриманні граничних строків сплати податкових зобов’язань, тому повідомлення рішення фіскального органу слід скасувати.

Аналізуйте судовий акт: Суд повинен досліджувати і враховувати документи платника податків при оскарженні повідомлення – рішення навіть, якщо ці документи НЕ подавались при проведенні перевірки та із запереченнями (ВАСУ у справі К/800/40037/15)

Суд може прийняти до розгляду документи (докази), які не були подані платником податків під час перевірки на підтвердження показників податкової звітності (ВАСУ від 8 квітня 2015р., судді Костенко, Бухтіярова, Приходько)

Добросовісний платник податків НЕ повинен контролювати чи дотримується контрагент податкового законодавства – це справа контролюючих органів (ВАСУ від 06 вересня 2016 р. у справі 826/23325/15)

Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій (Постанова ВАСУ у справі № К/800/1217/13 від 11 лютого 2015р., судді Лосєв, Бившева, Шипуліна)

Нереальність господарських відносин та безтоварність операцій між контрагентами не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинна підтверджуватись первинними документами (Одеський окружний адміністративний суд, №815/528/16, суддя Стефанов)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/53919/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Шевчук П.О.,

за участю представників позивача Гайдучика О.Д., Волошина В.Ю., відповідача Борсука О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автокапітал"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року

у справі № 2а-13500/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства "Автокапітал"

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Приватне акціонерне товариство "Автокапітал" (далі - ПАТ "Автокапітал", позивач) звернулося до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби у м. Києві (далі - ОДПС, відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення форми "Ш" від 23 серпня 2012 року № 0000944230, яким до товариства застосовано штрафні санкції у сумі 130978,16 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

На обґрунтування позову ПАТ "Автокапітал" зазначило, що обов'язок зі сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість було виконано товариством своєчасно, а помилкове перерахування цих на інший рахунок, на який зараховується податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, не можна вважати порушенням правил сплати податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, у задоволенні позову ПАТ "Автокапітал" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Автокапітал", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (правонаступник ОДПС) просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням - рішенням форми "Ш" від 23 серпня 2012 року № 0000944230 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Автокапітал" щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності перерахування до бюджету податку на додану вартість за період з 01 червня 2012 року по 24 липня 2012 року від 09 серпня 2012 року № 775/42-30/31750520. Згідно з висновками цього акту позивач несвоєчасно сплатив самостійно узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2012 року у сумі 1309781,59 грн., а саме із затримкою на 24 дні.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши помилкове зарахування товариством грошового зобов'язання з податку на додану вартість на інший рахунок, виходив з того, що саме платник податків несе відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків, кодів банків, суми податкового зобов'язання і кодів бюджетної класифікації.

Однак, погодитись з такими висновками судів колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів, до яких згідно зі ст. 9 ПК України відносяться, зокрема, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість, до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК України), пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 29 якого визначено, що податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного п. 2 ч. 1 ст. 69 цього Кодексу) та податок на додану вартість (крім податку, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України) належать до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Частиною 1 ст. 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно із ч. 5 ст. 45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм БК України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету; податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року № 2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Встановивши, що 27 червня 2012 року ПАТ "Автокапітал" перерахувало на рахунок № 31114009700207, призначений для сплати податку на прибуток підприємств, суму 1310000,00 грн. із помилковим зазначенням призначення платежу "податок на прибуток підприємств" замість "податок на додану вартість", що підтверджується платіжним дорученням № 1649; листом від 03 липня 2012 року № 19/07 товариство просило податковий орган зарахувати вказану суму з рахунку № 31114009700207 на рахунок № 31116029700207, призначений для сплати податку на додану вартість, та вважати сплачені кошти у сумі 1310000,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 1649 як такі, що сплачені у рахунок самостійно узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2012 року, при цьому сплативши штраф за несвоєчасну сплату податку на додану вартість за травень 2012 року та пеню у сумі 1449000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24 липня 2012 року № 1733, суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вищенаведених правових норм не врахували, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивач вчинив дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету, а здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча і помилкова.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 16 червня 2015 (справа № 21-377а15) та у постанові від 02 грудня 2015 року (справа № 826/6059/13-а), згідно з якою дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених ст. 126 ПК України.

Відтак, враховуючи положення п. 126.1 ст. 126 ПК України, згідно якого застосування штрафних (фінансових) санкцій залежить від сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою обов'язок доказування правомірності рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову, покладається на останнього, суди дійшли передчасного висновку про правомірне застосування до позивача 10 % - ї штрафної санкції за несвоєчасну сплату 1309781,59 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки факт сплати цієї суми грошового зобов'язання до державного бюджету з простроченням встановленого законом строку в судовому процесі не встановлений.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову ПАТ "Автокапітал" з наведених вище підстав. Належним способом відновлення порушеного права в разі прийняття суб'єктом владних повноважень неправомірного правового акту індивідуальної дії є скасування останнього.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі № 2а-13500/12/2670 скасувати.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" задовольнити: скасувати податкове повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби у м. Києві форми "Ш" від 23 серпня 2012 року № 0000944230.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна