УХВАЛА

13 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/3044/18

Провадження № 12-211гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Власова Ю. Л.

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єлєніної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О.

М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 910/3044/18 за касаційною скаргою Релігійної громади Свято-Різдва-Богородичної парафії Дніпродзержинської єпархії Української Православної Церкви на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року (у складі колегії: головуючий суддя Коваль Л. А., судді Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року (у складі колегії: головуючий суддя Первушин Ю.

Ю., судді Мельниченко І. Ф., Бєлік В. Г. ) у справі

за позовом Релігійної громади Свято-Різдва-Богородичної парафії Дніпродзержинської єпархії Української Православної Церкви

до 1) Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області,

2) Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділ культури, туризму, національностей та релігій, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) Релігійна організація "Релігійна громада парафія "Воскресіння Христового" Дніпропетровсько-Запорізької єпархії Української автокефальної православної церкви у смт Петриківка, 2) ОСОБА_1,3) Міністерство культури України,

за участю прокурора Дніпропетровської області,

про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року Релігійна громада Свято-Різдва-Богородичної парафії Дніпродзержинської єпархії Української Православної Церкви (далі - Парафія) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області (далі - Селищна рада) та Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Обласна адміністрація) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 березня 2018 року у справі 910/3044/18 позовну заяву передано за виключною територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року у позові відмовлено.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 26 вересня 2019 року змінив рішення суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину в іншій редакції. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

25 жовтня 2019 року позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували тієї обставини, що одним із відповідачів у цій справі є Обласна адміністрація, тобто, відповідно до частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ця справа мала розглядатися Господарським судом міста Києва, а не за місцезнаходженням спірного нерухомого майна (частина 3 статті 30 ГПК України). Отже, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з порушенням правил територіальної підсудності та відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 310 ГПК України підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу Прокуратура Дніпропетровської області не погодилась з доводами касаційної скарги, оскільки відповідно до частини 2 статті 310 ГПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), підлягає скасуванню лише у випадку, коли скаржник довів, що не заявив у суді першої інстанції про непідсудність справи з поважних причин. При цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 березня 2019 року позов у цій справі передано на підставі частини 3 статті 30 ГПК України за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області. Цю ухвалу позивач не оскаржував.

У відзиві на касаційну скаргу Обласна адміністрація також не погодилась із доводами Парафії, зазначивши, що відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України, цей спір має розглядатися саме Господарським судом Дніпропетровської області за місцезнаходженням спірного нерухомого майна.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Парафії на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року.

Ухвалою від 11 грудня 2019 року справу № 910/3044/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною 5 статті 302 ГПК України, у зв'язку із наявністю виключної правової проблеми.

Згідно з висновками Касаційного господарського суду наявність виключної правової проблеми вбачається щодо визначення виключної підсудності спору у разі його одночасного віднесення до виключної підсудності різних господарських судів.

Також, з огляду на норму частини 2 статті 310 ГПК України виникає питання про те, чи може вважатися звернення з позовом до Господарського суду міста Києва заявою про непідсудність цієї справи Господарському суду Дніпропетровської області? Чи яким іншим чином (у якій формі) скаржник має заявити про непідсудність спору? І чи потрібний для визнання або підтвердження заяви про непідсудність факт окремого оскарження позивачем ухвали про передачу справи за підсудністю?

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, підставою для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Однак Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною 5 статті 302 ГПК України з огляду на таке.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд не зазначив у чому полягає виключність правової проблеми, яку містить ця справа, у правозастосуванні відповідних норм процесуального права, не зробив посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що суди сформували різну правову практику при вирішенні справ з подібними правовідносинами, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому питання про застосування положень процесуального законодавства вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність на цей час у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а звідси й про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Отже, справу № 910/3044/18 разом із касаційною скаргою слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України.

Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 910/3044/18 за касаційною скаргою Релігійної громади Свято-Різдва-Богородичної парафії Дніпродзержинської єпархії Української Православної Церкви на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року в цій справі - повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Ю. Л. ВласовСудді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк Д. А.

Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О.

Р. Кібенко О. Г. Яновська В. С. Князєв