Історія справи

Ухвала ВП ВС від 16.05.2021 року у справі №1328/8858/12
Ухвала КЦС ВП від 10.02.2021 року у справі №1328/8858/12

Ухвала

12 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 1328/8858/12

Провадження № 14-86 зц 21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В.

ознайомилася із заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 січня 2020 року, постанови Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Ірокс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання правочину недійсним та

ВСТАНОВИЛА:

1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просив скасувати рішення Шевченківського райсуду міста Львова від 23 вересня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 19 серпня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ухваливши в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.

2. Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 09 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 вересня 2013 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

3. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.05 травня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява у якій він, серед іншого, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 січня 2020 року, постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року і постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити його позов про визнання правочину недійсним.

6. Проаналізувавши заяву та додані до неї матеріали, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

7. Відповідно до частини 2 статті 6 і частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Розгляд цивільних справ у касаційному порядку Верховний Суд здійснює у складі колегій суддів, палати, об'єднаної палати Касаційного цивільного суду чи Великої Палати Верховного Суду у визначених процесуальним законом випадках та порядку.

9. Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.

10. Також вичерпний перелік підстав для передачі цивільної справи, яка розглядається в касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таку передачу згідно зі статтею 403 ЦПК України вирішує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду справи.

11. Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду рішень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, перевірки обґрунтованості та законності рішень суду тієї ж касаційної інстанції, а також правом перегляду за нововиявленими чи виключними обставинами судових рішень касаційної інстанції, які нею не приймалися, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 3 статті 423 ЦПК України (встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом).

12. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку, як це було визначено в розділі V глави 3 попередньої редакції ЦПК України.

13. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практику якого відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ, право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70).

14. "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).

15. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2004 року у справі "Світлана Науменко проти України", заява № 41984/98, § 53).

16. Отже враховуючи те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року закінчений розгляд справи № 1328/8858/12, а Велика Палата Верховного Суду відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями ні здійснювати перегляд таких постанов, ні вирішувати питання про передачу справи їй на розгляд, підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду до розгляду заяви ОСОБА_1 не вбачається.

17. Таким чином, заява ОСОБА_1 підлягає поверненню заявнику разом з усіма доданими матеріалами.

Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 388, 389, 394, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 січня 2020 року, постанови Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року та постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Ірокс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання правочину недійсним.

2. Заяву та додані до неї матеріали повернути ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач /підпис/В. В. ПророкСудді: /підпис/Т. О. Анцупова /підпис/Г. Р.

Крет /підпис/В. В. Британчук /підпис/Л. М. Лобойко /підпис/І. В. Григор'єва /підпис/К. М. Пільков /підпис/М. І. Гриців /підпис/О. Б. Прокопенко /підпис/Ж.

М. Єленіна /підпис/Л. І. Рогач /підпис/О. С. Золотніков /підпис/В. М. Сімоненко /підпис/Л. Й. Катеринчук /підпис/І. В. Ткач /підпис/В. С. Князєв /підпис/