Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.07.2018 року у справі №462/4030/17

Ухвала

26 липня 2018 року

м. Київ

справа № 462/4030/17

провадження № 61-40403 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської областівід 24 травня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - ТОВ "Споживчий центр") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 квітня 2016 року у розмірі 17 860,19 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 лютого 2018 року позов ТОВ "Споживчий центр" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 190,82 грн та судові витрати.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2018 рокурішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Споживчий центр", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, враховуючи наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 17 860,19 грн, яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом "б" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Зокрема, оскаржуваними судовими рішеннями, на думку заявника, встановлені обставини щодо правомірності укладення кредитного договору від 17 квітня 2016 року та розміру заборгованості, які ТОВ "Споживчий центр" не має можливості спростувати при розгляді справи, яка перебуває на розгляді у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

За змістом підпункту "б" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про необхідність перегляду цієї малозначної справи у касаційному порядку, оскільки заявником не зазначено, при розгляді якої саме іншої судової справи, що розглядається в порядку господарського, цивільного, адміністративного або кримінального судочинства він позбавлений можливості спростувати встановлені у цій справі обставини. При цьому, посилання на справу, яка перебуває на розгляді у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є безпідставними, оскільки ця справа не розглядається судом.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ "Споживчий центр" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь