Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2021 року у справі №199/6940/19

Ухвала

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 199/6940/19

провадження № 61-646ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полтавець Тетяни Олександрівни на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8" Дніпровської міської ради, треті особи: Департамент охорони здоров'я населення Дніпровської міської ради, Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8" Дніпровської міської ради, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої премії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8" Дніпровської міської ради (далі - КНП "Дніпропетровський ЦПМСД № 8") від 25 квітня 2019 року № 118-к "Про оголошення догани ОСОБА_1"; визнати незаконним та скасувати наказ КНП "Дніпропетровський ЦПМСД № 8" від 26 квітня 2019 року № 57 "Про погодження листків непрацездатності"; визнати протиправними дії КНП "Дніпропетровський ЦПМСД № 8" в частині ненарахування періодичних премій за укладені з лікарем декларації; здійснити перерахунок і стягнути з КНП "Дніпропетровський ЦПМСД № 8" на його користь премію за пацієнтів, які подали лікарю декларації за період з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року, в сумі 205 428,10 грн.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з 1997 року він працює в КНП "Дніпропетровський ЦПМСД № 8" на посаді лікаря загальної практики сімейної медицини. На день пред'явлення позову з ним укладено 1998 декларацій з пацієнтами. З квітня 2019 року йому почали виплачувати заробітну плату в меншому розмірі, ніж раніше. З метою з'ясування причин несплати заробітної плати в повному обсязі його представник направив відповідачу адвокатські запити. З отриманих відповідей він дізнався про те, що на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани і він був позбавлений щомісячної премії. Йому не було відомо про накладання дисциплінарного стягнення, так як службове розслідування відносно нього не проводилося, роботодавець не пропонував йому надати будь-яких пояснень з приводу порушень, він не був ознайомлений з наказом про оголошення йому догани та дізнався про його існування у серпні 2019 року. Підпис про ознайомлення з наказом № 118-к вчинений невідомою особою. Незаконним притягненням його до дисциплінарної відповідальності його протиправно позбавили премії.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2020 року - без змін.

12 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Полтавець Т. О. подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є стягнення 205 428,10 грн невиплаченої премії.

Тобто ціна позову в цій справі становить 205 428,10 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тому в цій частині справа № 199/6940/19 є малозначною в силу вимог закону.

Також предметом позову в цій справі є визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани і про погодження листків непрацездатності, а також визнання протиправними дій в частині ненарахування періодичних премій.

Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо реалізації державних гарантій медичних працівників на оплату праці під час медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги, не дають підстав для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в касаційній скарзі не зазначено норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та не наведено обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Крім того, сама по собі відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування певної норми права не свідчить про наявність проблеми застосування такої правової норми судами при розгляді справ.

Аргументи касаційної скарги про те, що питання безпідставного позбавлення частини заробітної плати життєво важливе для позивача, оскільки заробітна плата є єдиним джерелом його доходу, зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушень відповідачем законодавства про оплату праці. Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, тому що це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Верховним Судом також враховано, що позов ОСОБА_1 стосується стягнення премії, яка має заохочувальний характер. За змістом статті 2 Закону України "Про оплату праці" в структурі заробітної плати має місце основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки)), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми). Тобто премія, яку просив стягнути позивач, не відноситься до основної заробітної плати. Згідно з преамбулою Положення про преміювання працівників Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8" Дніпровської міської ради система преміювання вводиться з метою зміцнення трудової та виконавчої дисципліни. Тобто позивача не було позбавлено гарантованої йому чинним законодавством основної заробітної плати. Крім того, як встановив апеляційний суд в цій справі, матеріали справи містять інформацію, що заробітна плата лікаря загальної практики - сімейного лікаря ОСОБА_1 у квітні 2019 року не зменшилася, а навпаки - зросла за рахунок збільшення тарифного розряду.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення в постанові Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Полтавець Тетяни Олександрівни на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8" Дніпровської міської ради, треті особи: Департамент охорони здоров'я населення Дніпровської міської ради, Первинна профспілкова організація Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8" Дніпровської міської ради, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої премії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко