Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.01.2021 року у справі №552/4253/19

Ухвала

27 січня 2021 року

м. Київ

справа №552/4253/19

провадження №61-318ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 29 грудня

2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути моральну шкоду завдану бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування у сумі 135 000
грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада

2020 року в у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю слідчих Головного управління Національної поліції в Полтавській області та відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 142,30 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, 110,37 грн на відшкодування витрат на проведення експертизи. Витрати по сплаті судового збору віднесено за рахунок держави.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року, ОСОБА_1 просить змінити ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру щодо відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування у розмірі 135 000 грн.

Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2021 року не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270* 100 = 227 000).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Незгода заявника з оцінкою зібраних судами у справі доказів і встановлених обставин не відноситься до виключень, визначених законом для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко