Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.05.2020 року у справі №199/9377/19

УХВАЛА

Іменем України

19 травня 2020 року

м. Київ

справа № 199/9377/19

провадження № 61-7578ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

03 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на статті 149, 150, 151, 152, 153 ЦПК України, в якій просила суд накласти арешт на кв. АДРЕСА_1, загальною площею 70,1 кв. м, житловою площею 47,8 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу від 19 листопада 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шатковською І. Ю.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року, заяву задоволено частково. Заборонено будь-яким особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду кв. АДРЕСА_1.

29 квітня 2020 року ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_1, надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З касаційної скарги убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

З матеріалів касаційного провадження та оскаржуваної постанови убачається, що предметом спору в даній справі є визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову. Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, апеляційний суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, дослідивши усі наявні в справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову та заборону будь-яким особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду спірної квартири, оскільки спірне майно було відчужене іншій особі, а отже існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права.

Керуючисьчастинами 1 , 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська