Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.02.2020 року у справі №466/2492/18

Ухвала

Іменем України

21 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 466/2492/18

провадження № 61-2936ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

відповідач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.

Львова від 06 квітня 2018 року у складі судді Баєвої О. І. та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року у складі судді Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

02 грудня 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2018 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2018 року.

10 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до Залізничного районного суду м. Львова.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law21~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law22~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law23~.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 10 лютого 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції ~law24~.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.

Львова від 06 квітня 2018 року

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2018 року необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктом 2 частиною 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку;

Частиною 2 статті 17 ЦПК України встановлено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Аналіз вказаних норм процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що касаційному оскарженню підлягають судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Проте заявник оскаржив у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, яка не була предметом перегляду по суті судом апеляційної інстанції, оскільки у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на указане судове рішення суду першої інстанції було відмовлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2018 року.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року

У касаційній скарзі заявник просить поновити йому строк на касаційне оскарження та вказує на те, що копію оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції отримано 11 січня 2020 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішень та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини, зокрема, отримання копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду 11 січня 2020 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції, неодноразово викликався в судове засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення

Разом з цим, із апеляційною скаргою на ухвалу про відкриття провадження звернувся лише 02 грудня 2019 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Такі дії відповідача не свідчать про готовність ним брати участь на всіх етапах розгляду та сприяти своєчасному розгляді справи.

Відповідачем не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало йому звернутися до суду із апеляційною скаргою у встановлений законодавством строк із дня отримання інформації про рух справи.

За таких обставин, враховуючи те, що апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2018 рокуподано ОСОБА_2 лише 02 грудня 2019 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, випадки, передбачені частиною 2 статті 358 ЦПК України відсутні, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що відмова апеляційного суду в прийнятті апеляційної скарги є порушенням права заявника на судовий захист, Верховний Суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Апеляційний суд постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до норми статті 358 ЦПК України, тому право заявника на судовий захист жодним чином не порушено.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись статтею 390 ЦПК України, частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року у справі позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик