Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.04.2019 року у справі №641/8412/17

Ухвала

19 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 641/8412/17

провадження № 61-6661ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 96 000
грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що наказом Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУ МВС України в Харківській області) від 18 лютого 2008 року № 98 на підставі висновку службового розслідування йому було оголошено догану з внесенням в особову справу, що вплинуло на грошове забезпечення та розмір його пенсії. 15 липня 2008 року даний наказ визнано незаконним. Перевірку його заяви щодо неправомірних дій його керівництва здійснювало ГУ МВС України в Харківській області, а в подальшому - Прокуратура Харківської області. З 2008 року до квітня 2017 року Прокуратура Харківської області за поданням ГУ МВС України в Харківській області виносила постанови про закриття кримінального провадження, які скасовувалися ухвалами слідчих суддів. Він звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, який рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 червня 2017 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у цивільній справі № 641/2328/17 було задоволено частково. Отже, фактично судом було визнано спричинення йому моральної шкоди тривалою бездіяльністю і прийняттям незаконних рішень при розслідуванні кримінальних проваджень. Незважаючи на це, Прокуратура Харківської області продовжує порушувати його права, оскільки не вживає заходів для розслідування кримінальної справи, поновлення його порушених прав та притягнення до відповідальності осіб, що вчинили правопорушення. У зв'язку з неефективним розслідуванням кримінальної справи спливають строки для притягнення винних осіб до відповідальності. Щоб поновити свої порушені права, захистити свою честь та гідність, ділову репутацію і зобов'язати Прокуратуру Харківської області виконувати вимоги Закону України "Про прокуратуру", він вимушений ініціювати судові слухання в судах різних інстанцій та різних юрисдикцій, що забирає в нього багато часу, завдає шкоди його здоров'ю, порушує життєві ритми та зв'язки, для поновлення яких йому необхідні додатковий час та зусилля.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив задовольнити позов.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 21 червня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в сумі 3 000 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області задоволено, рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 21 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн.

Предметом спору у цій справі є відшкодування моральної шкоди у розмірі 96 000
грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук