Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2018 року у справі №645/34/17

Ухвала

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 645/34/17

провадження № 61-40981ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 є законним власником квартири АДРЕСА_1, проте відповідачі протиправно чинять йому перешкоди у вселенні до належної йому на праві власності квартири, що порушує його права та інтереси як власника нерухомого майна.

На підставі вищевказаного, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_6 просив суд усунути перешкоди у користуванні майном шляхом вселення його до належної йому на праві власності спірної квартири.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова

від 20 вересня 2017 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Вселено ОСОБА_6 до належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що право власності на спірну квартиру перейшло до позивача на законних підставах, тому позивач як власник квартири має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а відповідачі порушують його право власника.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також, у касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - адвокат

ОСОБА_5 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року отримано 26 червня 2018 року, що підтверджується копією конверту та супровідного листа апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року щодо направлення копії постанови від 19 червня 2018 року на адресу скаржника.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частин 2 , 3 статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що 29 квітня 2010 року між ОСОБА_9 та

ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого сторони домовилися про позасудове звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, у разі невиконання ОСОБА_7, ОСОБА_8 договору позики, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, ОСОБА_8

29 квітня 2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 укладений договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29 квітня 2010 року.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,1 кв. м, житловою площею 41,3 кв. м, на підставі дублікату іпотечного договору зареєстровано за ОСОБА_6

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначені норми матеріального права визначають право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення порушень свого права від будь-яких осіб шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про вселення.

Встановивши, що право власності на спірну квартиру перейшло до позивача на законних підставах, та врахувавши, що позивач як власник квартири, вправі володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження заочного рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 вересня

2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 вересня

2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк