Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.07.2018 року у справі №2-4242/12

Ухвала

Іменем України

05 липня 2018 року

місто Київ

справа № 2-4242/12

провадження № 61-37787ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира у складі судді Полонця С. М. від 04 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Широкової Л. В., Снітки С. О., Худякова А. М. від 04 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася із касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2013 року.

До матеріалів касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовувалось тим, що заявник не повідомлялась у визначеному законом порядку про дату, місце і час розгляду справи, проживала за кордоном, апеляційна скарга подавалась представником заявника, фактично рішення суду апеляційної інстанції від 04 квітня 2013 року отримала 14 травня 2018 року, що підтверджується заявою про видачу копії рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "ОлександрШевченко проти України", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Відповідно до частини 3 статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень.

Посилання ОСОБА_4 на те, що рішення апеляційної інстанції ухвалено без її участі, яке вона отримала несвоєчасно з вини суду та у зв'язку з тим, що вона проживала за кордоном та доглядала за хворою донькою, всупереч правилам статті 81 ЦПК України, не підтверджені належними доказами.

Верховний Суд врахував, що позивач скористалася своїм правом участі у розгляді справи через представника, який діє в її інтересах та від її імені, а тому строк на касаційне оскарження, що пропущений більше ніж на чотири роки, не може бути поновлений з підстав, зазначених у пункті 1 частини 3 статті 394 ЦПК України.

Інші виключні випадки передбачені частиною третьої зазначеної статті для поновлення строку на касаційне оскарження у заяві не зазначені, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик