Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.09.2021 року у справі №644/1350/19

Ухвала

Іменем України

17 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 644/1350/19

провадження № 61-14875ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г.

В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гур'єва Андрія Альбертовича, на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Харківської міської ради, ОСОБА_1, треті особи: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло у порядку приватизації, наказу про приватизацію, свідоцтва про право на спадщину, визнання частково недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на майно та виселення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним вище позовом.

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила: накласти арешт на 69/100 частки квартири АДРЕСА_1,яка зареєстрована на підставі договору дарування від 07 червня 2019 року.

Заяву обґрунтовано тим, що спірна квартира була подарована ОСОБА_1, яка є дружиною її батька. Вважає, що квартира може бути переоформлена на інших осіб, щоб ускладнити розгляд справи, а тому виникає необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 березня

2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на 69/100 частки квартири

АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 07 червня 2019 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, реєстраційний номер 427.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, задоволено частково. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова

від 19 березня 2021 року змінено. Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження на 69/300 частки квартири

АДРЕСА_1 до розгляду даної справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гур'єв А. А., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки всім доводам та запереченням учасників справи, неповно з'ясовано фактичні обставини справи та невірно встановлено характер спірних правовідносин, що призвело до ухвалення судових рішень з порушенням норм процесуального права.

Крім цього, суди дійшли помилкового висновку про необхідність забезпечення позову, оскільки ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, які можуть підтвердити реальну необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Також зазначає, що заявником не надано пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,

3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений Частиною 1 статті 150 ЦПК України, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до вимог частини 3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема,

з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Встановивши, що предметом спору, який виник між сторонами у справі,

євизнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, наказу про приватизацію, свідоцтва про право на спадщину, визнання частково недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на майно та виселення, що стосується квартири АДРЕСА_1, якою ОСОБА_1, як власник, за доводами позивача, може розпорядитися у будь-який момент, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 у частині накладення заборони відчуження 69/300 частки спірного нерухомого майна.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вимог заяви ОСОБА_5 про накладення арешту на 69/100 частки спірної квартири, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірної квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, проте не врахував, що обраний заявником захід забезпечення позову стосувався 69/100 частки спірної квартири, що є неспівмірним із заявленими позовним вимогам, в яких ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 69/300 частки спірної квартири, визнавши недійсними в цій частині відповідні правовстановлюючі документи.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення суду апеляційної інстанції, а зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому, відсутні підстави для оскарження ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року, так як апеляційний суд

у частині її змінив, а у решті - відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гур'єва Андрія Альбертовича, на постанову Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Харківської міської ради, ОСОБА_1, треті особи:

Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло у порядку приватизації, наказу про приватизацію, свідоцтва про право на спадщину, визнання частково недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на майно та виселення відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць