Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.07.2018 року у справі №502/654/17

Ухвала

08 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 502/654/17

провадження № 61-39649ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 серпня 2018 року засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2018 року з пропущенням, передбаченого частиною 1 статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 20 червня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для надання права ОСОБА_1 звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, а також для усунення інших недоліків. На виконання ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2018 року ОСОБА_1 подано до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2018 року, а також усунуто інші недоліки. Заяву про поновлення строку на касаційне оскарження особа, яка подала касаційну скаргу, мотивувала тим, що попередня касаційна скарга у зв'язку із неуважністю не була підписана, внаслідок чого повернута ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року. Однак, ОСОБА_1 не зазначала коли вона звернулась із касаційною скаргою вперше і чому була позбавлена можливості її подати у передбачений статтею 390 ЦПК України строк, тобто до 20 червня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року указані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, а касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та встановлено строк для надання особі, яка подала касаційну скаргу, права звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14 листопада 2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження. Заява мотивована тим, оскаржена ухвала отримана нею із значним запізненням. Вперше про ухвалу суду їй стало відомо через реєстр судових рішень 20 червня 2018 року. Також зазначає, що за адресою її реєстрації у м. Кілія проживає її старенька мати, яка погано бачить та чує. За адресою у АДРЕСА_1, ОСОБА_1 проживала з малолітньою дитиною до жовтня 2018 року. Характер її роботи (перекладач англійської) передбачає постійний супровід клієнта з ранку до ночі. Вдома залишається маленька дитина з нянею. Безпосередньо ОСОБА_1 поштова кореспонденція під розпис взагалі не отримувалась. Орієнтовно 25 червня 2018 року ОСОБА_1 знайшла конверт з ухвалою на шафі, няня нічого не коментувала, сказавши, що забула нагадати. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надала роздруківку щодо відправлення 26 червня 2018 року поштового відправлення № 6500705451570 та отримання його 02 липня 2018 року у м. Києві (попередньої касаційної скарги).

Однак, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не надавала доказів отримання оскарженої ухвали із запізненням, а також не надавала будь-яких належних доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення (конверт, супровідний лист щодо направлення судом копії рішення, довідка суду, тощо) ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року продовжено ОСОБА_1 строк для надання належних доказів отримання ухвали апеляційного суду від 21 травня 2018 року.

На виконання ухвали Верховного Суду від 20 грудня 2018 року особою, яка подала касаційну скаргу, надано заяву, у додатково зазначено, що у період з 22 травня 2018 року по 31 травня 2018 року ОСОБА_1 перебувала в Іспанії у службовому відрядженні та не могла отримати ухвалу апеляційного суду від 21 травня 2018 року. Також ОСОБА_1 зазначала, що можливість надати документальне підтвердження дати отримання ухвали від 21 травня 2018 року у неї відсутня.

Однак, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не надавала будь-яких належних доказів щодо отримання оскарженої ухвали (конверт, супровідний лист щодо направлення судом копії рішення, довідка суду, тощо) ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року продовжено ОСОБА_1 строк для надання належних доказів отримання ухвали апеляційного суду від 21 травня 2018 року.

На виконання ухвали Верховного Суду від 22 лютого 2019 року особою, яка подала касаційну скаргу, надано заяву, у якій ОСОБА_1 повторно зазначає, що ухвала апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2018 року отримана нею із значним запізненням. Можливість надати документальне підтвердження дати отримання нею ухвали від 21 травня 2018 року у неї відсутнє. До заяви додано належним чином завірену ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2018 року та супровідний лист апеляційного суду від 22 травня 2018 року про направлення їй оскарженої ухвали.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v.
RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Аналіз наданих пояснень на обґрунтування пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою свідчить, що указані підстави не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 на їх підтвердження не надано жодного доказу. ОСОБА_1 не надано доказів дати отримання нею копії оскарженої ухвали, а копія супровідного листа апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2018 року про направлення учасникам справи копії оскарженої ухвали не може бути належним доказом поважності причин пропуску строку, оскільки не містить інформації про те, коли копія ухвали отримана ОСОБА_1

Оскаржена ухвала апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2018 2017 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25 травня 2018 року.

У частині 2 статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Аналіз поданих клопотань та доданих до них документів свідчить, що на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 надано лише докази того, що: у період з 22 травня 2018 року по 31 травня 2018 року вона перебувала в Іспанії; попередня касаційна скарга відправлена до суду нею 26 червня 2018 року та повернута ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 неодноразово залишалась без руху та продовжувався строк на усунення недоліків для надання належних доказів того, що особа, яка подає скаргу, була позбавлена можливості подати касаційну скаргу у передбачений статтю 390 ЦПК України строк (до 20 червня 2018 року), однак протягом майже семи місяців будь-яких інших доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 не надано. Зокрема, не надано доказів вручення їй оскарженого судового рішення із запізненням, що б давало право на поновлення строку на підставі частини 2 статті 390 ЦПК України, а також ОСОБА_1 не обґрунтовано та не надано доказів щодо наявності інших поважних причин для поновлення строку.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 393, пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, оскільки наведені ОСОБА_1 причини у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2018 року є неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат