Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.01.2019 року у справі №755/8597/18

Ухвала

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 755/8597/18

провадження № 61-47981 ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів Поливач Л. Д., Махлай Л. Д., Шкоріної О. І., у справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шабанова Віталія Валерійовича, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання дій незаконними та скасування постанови про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" (далі - ТОВ "Нафтогазобладнання") звернулося до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шабанова В. В. (далі - державний виконавець)від 24 травня 2018 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № ~organization0~ з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на ОСОБА_6

Заявник просив визнати вказані дії державного виконавця неправомірними та скасувати вказану оскаржувану постанову, оскільки її прийнято на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року у справі № 755/26414/13-ц, яка не відповідала вимогам виконавчого документа та не набрала законної сили.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року скаргу ТОВ "Нафтогазобладнання" задоволено.

Визнано неправомірними дії та скасовано постанову державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження від 24 травня 2018 року у виконавчому провадженні № ~organization1~.

Ухвала мотивована тим, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ухвали суду першої інстанції від 12 квітня 2018 року є незаконними, оскільки ухвала не набрала законної сили.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 рокуухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено.

Постанова мотивована тим, що станом на 24 травня 2018 року, день прийняття постанови, державний виконавець діяв відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", та в межах наданих йому повноважень.

До Верховного Суду 03 грудня 2018 року ТОВ "Нафтогазобладнання" подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, у якій, посилаючись та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки державним виконавцем прийнято постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні незаконно, так як 25 травня 2018 року відкрито апеляційне провадження на судове рішення, яке стало підставою для дій державного виконавця, крім того, не відбулось вибуття попереднього стягувача у виконавчому провадженні.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених статті 1, частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Згідно з положеннями частини 1 , 4 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, ухвала надсилається учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому частини 1 , 4 статті 442 ЦПК України.

Встановлено, що ТОВ "Нафтогазобладнання" є боржником у виконавчому провадженні № ~organization2~, що перебуває на виконанні з 31 березня 2015 року у державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шабанова В. В. щодо солідарного стягнення заборгованості на загальну суму 5 860 725,59 грн на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року у справі № 755/26414/13-ц.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року, яку залишено без змінухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року, замінено стягувача у цьому виконавчому провадженні з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника ОСОБА_6

24 травня 2018 року державним виконавцем прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження № ~organization3~, згідно з ухвалою суду від 12 квітня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, вірно виходив із того, що постанова державного виконавця прийнята після спливу п'ятнадцятиденного строку, передбаченого частиною 1 статті 354 ЦПК України, на апеляційне оскарження ухвали суду від 12 квітня 2018 року. Станом на день її прийняття у державного виконавця не було відомостей про оскарження ухвали учасниками виконавчого провадження у апеляційному порядку, а факт надіслання сторонам виконавчого провадження постанови про заміну сторони виконавчого провадження 03 червня 2018 року, тобто вже після відкриття апеляційного провадження на ухвалу суду від 12 квітня 2018 року, не свідчить про її незаконність.

Установивши, що дії державного виконавця щодо заміни сторони виконавчого провадження були вчинені відповідно до вимог частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець прийняв постанову після спливу строку на апеляційне оскарження, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для визнання незаконними дій державного виконавця щодо заміни сторони виконавчого провадження та скасування постанови.

Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець не мав права приймати постанову про заміну сторони виконавчого провадження на підставі ухвали суду від 12 квітня 2018 року є безпідставні, оскільки постанова була прийнята після спливу строку на апеляційне оскарження ухвали, визначеного частиною 1 статті 354 ЦПК України.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" на постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шабанова Віталія Валерійовича, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство ""Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання дій незаконними та скасування постанови про заміну сторони виконавчого провадження.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта