Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2021 року у справі №760/11819/19

Ухвала

Іменем України

18 червня 2021 року

м. Київ

справа № 760/11819/19

провадження № 61-9164ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у частині видачі дублікатів виконавчих листів у справі за заявою акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для пред'явлення їх до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРАВЕКС БАНК", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРАВЕКС БАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2019 року АТ "ПРАВЕКС БАНК" звернулося до суду із заявою, у якій просить видати 4 дублікати виконавчих листів у справі № 2-1023/11 та поновити строк для пред'явлення їх до виконання.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким видано дублікати виконавчих листів за рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРАВЕКС БАНК" заборгованості за кредитним договором № 566-015/05 від 10 березня 2005 року у розмірі 619 349,22
грн, а також щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРАВЕКС БАНК" 850 грн судового збору та 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В частині заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку пред'явлення їх до виконання щодо ОСОБА_2 відмовлено.

31 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року в указаній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявникові строк для усунення її недоліків.

16 червня 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків.

Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстнції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що при розгляді скарги судами неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Частиною 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (у редакції, чинній на момент подання заяви) встановлено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Зазначена норма кореспондується із частиною 1 статті 433 ЦПК України.

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого листа) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Суд установив, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, позовні вимоги ПАТ КБ "ПРАВЕКС БАНК" задоволено, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПРАВЕКС БАНК" заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2005 року № 566-015/05 у розмірі 619 349,22 грн, а також по 850 грн судового збору та по 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

31 січня 2012 року на виконання зазначеного рішення суду за заявою позивача видано 4 виконавчих листи.

Справа переглядалась Апеляційним судом міста Києва за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та 28 серпня 2012 року постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Солом'янським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на запит АТ "ПРАВЕКС БАНК" у листі від 31 липня 2018 року повідомлено, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1023/11, виданого Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а саме:

- ВП № 31401416 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1031/11 щодо ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 910 грн;

- ВП № 31401484 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1031/11 щодо ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 619 349,22 грн;

- ВП № 31401340 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1031/11 щодо ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 619 349,22 грн;

- ВП № 31402127 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-1031/11 щодо ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 910 грн.

Виконавчі листи щодо ОСОБА_1 відповідно до постанови державного виконавця від 20 листопада 2014 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернуті, оскільки законом встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржника, а саме на квартиру АДРЕСА_1, що виключає можливість виконання відповідного виконавчого документу. Оригінал виконавчого документа з постановою направлено на адресу стягувача. Одночасно зазначено, що виконавчі провадження знищені за закінченням терміну зберігання.

Щодо виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 зазначено, що 09 квітня 2015 року державним виконавцем на підставі пункту 10 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий документ за належністю до ВДВС Дніпровського РУЮ у м.

Києві за місцем отримання боржником доходу. Надати підтвердження направлення постанов про закінчення виконавчого провадження та виконавчого документа не має можливості, оскільки відповідна документація знищена за закінченням строку зберігання.

Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України установлено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), згідно з яким якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України.

Враховуючи, що станом на дату подання заяви про видачу дублікатів виконавчих листів був чинним Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість видачі дублікатів виконавчих листів щодо боржника ОСОБА_1.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою у частині видачі дублікатів виконавчих листів.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами 5 та 6 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити у частині видачі дублікатів виконавчих листів.

Керуючись пунктом 1 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у частині видачі дублікатів виконавчих листів у справі за заявою акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для пред'явлення їх до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРАВЕКС БАНК", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРАВЕКС БАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко