Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2020 року у справі №348/2263/19

Ухвала

іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 348/2263/19

провадження № 61-2483 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня2020 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

Встановив:

У листопаді2019 року ОСОБА_3 звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачу ОСОБА_1 нерухоме майно: склад-гараж, загальною площею 407,1 кв. м., який розташований у будинку АДРЕСА_1, та квартиру АДРЕСА_2.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року заяву ОСОБА_3 задоволено: вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачу ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно: склад-гараж, загальною площею 407,1 кв. м., який розташований у будинку АДРЕСА_1, та квартиру АДРЕСА_2.

Постановою Івано -Франківського апеляційного суду від 03 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року залишено без змін.

31 січня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківськогоапеляційного суду від 03 січня2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки, наявність арешту порушує права відповідача, як власника, на розпорядження цим майном. Також заявник вважає, що вона не є належним відповідачем у справі, оскільки жодних коштів не отримувала від позивача. ОСОБА_1 також зазначає, що позивачем не доведено жодними доказами необхідність забезпечення позову у зв'язку із можливим ухиленням відповідачів від виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Разом із цим, заявник вказує на неправомірність даного забезпечення позову, оскільки при його здійсненні суд не вирішував питання про застосування зустрічного забезпечення.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року (далі - Закон).

У пункті 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX, від 15 січня 2020 року.

Таким чином, вирішення питання про відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід здійснювати, враховуючи вимоги ЦПК України в редакції до 08 лютого 2020 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини 2 статті 149 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частини 2 статті 149 ЦПК України, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно частини 1 статті 150 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) арешт може бути накладено на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно зі статтею 151 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини її звернення.

Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, викладеними в ухвалі Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року та постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня 2020 року щодо необхідності забезпечення позову у даній справі, шляхом збереження належного відповідачу ОСОБА_1 майна, зокрема, склада-гаража, загальною площею 407,1 кв. м., який розташований у будинку АДРЕСА_1, та квартири АДРЕСА_2, виключного у неї, з метою недопущення умисного відчуження даного майна до часу розгляду спору між сторонами у суді та набрання законної сили рішенням суду в даній справі.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідні заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, зважаючи на ціну позову в даній справі, і такі заходи забезпечення позову у даному випадку не порушують право власності відповідача ОСОБА_1, оскільки жодним чином не обмежують реалізацію власником права власності в частині володіння та користування її майном.

На думку колегії суддів, зважаючи на предмет та підстави позову, а також враховуючи мотиви подання позивачем відповідної заяви, судами першої та апеляційної інстанцій відповідні заходи забезпечення позову у даній справі застосовані правомірно, обґрунтовано та з метою забезпечення виконання рішення суду, якщо таке буде винесене на користь позивача, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до відчуження, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 відповідного майна, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі у випадку задоволення позову.

Верховний Суд не приймає до уваги доводи касаційної скарги, що відповідні заходи забезпечення позову застосовані необґрунтовані, оскільки заявник є неналежними відповідачем у даній справі, оскільки суд першої інстанції в даному випадку діяв з дотриманням вимог пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, застосувавши дані заходи забезпечення позову відносно ОСОБА_1, яка після відкриття провадження у даній справі та на час вжиття цих заходів, мала статус відповідача, з усіма витікаючими із цього процесуальними правами та обов'язками, в тому числі, несення обов'язку тягаря арешту її майна. Разом із цим, якщо заявник вважає, що подавши дану заяву позивач зловживає своїми процесуальними правами, то вона не позбавлена можливості на захист своїх прав, у порядку, визначеному ЦПК України.

Також не заслуговують на увагу аргументи заявника, зазначені нею у касаційній скарзі в частині того, що позивачем не доведено вчинення нею дій щодо відчуження відповідного майна з метою ухилення від виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, оскільки заходи забезпечення позову є превентивними по своїй правовій природі та спрямовані, зокрема, на убезпечення позивача від додаткових негативних наслідків, пов'язаних із відчуженням спірного майна нинішнім власником, до часу розгляду справи в суді та встановлення істини у справі.

Верховний Суд також критично оцінює доводи касаційної скарги щодо невирішення судом питання про застосування зустрічного забезпечення, тому що в даному випадку суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно врахував вимоги статті 154 ЦПК України, та не застосовував зустрічне забезпечення, оскільки, при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову судом першої інстанції не було встановлено обставин для вчинення таких дій, визначених у частині 3 статті 154 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року).

Зазначені ОСОБА_1 у касаційній скарзі інші аргументи колегія суддів також вважає необґрунтованими та виключно її суб'єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

У відповідності до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

В силу пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

З касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, якими вирішено лише процесуальне питання, є необґрунтованою.

Правильне застосовування норм статей 149, 150 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року) у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України (в редакції до 08 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 січня2020 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов