Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.07.2019 року у справі №320/1331/19

Ухвала

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 320/1331/19

провадження № 61-12329ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "СЕТАМ", Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання електронних торгів, протоколу електронних торгів недійсними та застосування двосторонньої реституції,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ДП "СЕТАМ", Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання електронних торгів, протоколу електронних торгів недійсними та застосування двосторонньої реституції.

ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.

В обґрунтування вимог зазначила, що спірна квартира може бути відчужена на користь інших осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2019 року заяву задоволено. Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та заборонено будь - яким особам у будь - який спосіб вчиняти будь-які дії щодо відчуження та реєстрації прав власності на вказаний об'єкт.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2019 року про забезпечення позову у цій справі в частині заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь - які дії щодо відчуження та реєстрації прав власності на квартиру скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в цій частині відмовлено. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін

21 червня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права з тих підстав, що суд неповно з'ясував обставини справи, не врахував фактичних обставин та доказів, які викладені на обґрунтування поданої скарги.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У відповідності до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Європейський суд з прав людини у пункті 43 рішення "Шмалько проти України" зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод".

В забезпечення вказаного позову ОСОБА_2 просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.

Виходячи із суті заявленого позову, а саме визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведені електронні торги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, вірно застосував такий вид забезпечення позову як накладення арешту на житлову квартиру АДРЕСА_1, що сприятиме збереженню статусу та належності цього нерухомого майна до закінчення розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції не погодився з судом першої інстанції стосовно того, що забезпечуючи позов забороною вчиняти певні дії, суд повинен був встановити конкретні дії, які забороняється вчиняти, з метою захисту права позивача.

Таким чином, застосовуючи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії з приводу вищезазначеного нерухомого майна, суд першої інстанції не навів правових підстав застосування такого заходу, обґрунтування необхідності його застосування.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Накладення арешту на квартиру є співмірним із позовними вимогами, отже доводи касаційної скарги про протиправність арешту не ґрунтується на матеріалах касаційного провадження та вимогах закону.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії").

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Разом із тим, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 , частинами 5 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "СЕТАМ", Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання електронних торгів, протоколу електронних торгів недійсними та застосування двосторонньої реституції.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська