Ухвала КЦС ВП від 17.06.2021 року у справі №758/3930/19

Друк

Пошук

133

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Ухвала

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2021 року у справі №758/3930/19

Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 758/3930/19

провадження № 61-8760ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санта Прайм",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуд Енерджі", державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов Олександр Анатолійович,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Енерджі", в інтересах якого діє адвокат Гордійчук Юрій Володимирович, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, ухвалені за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта Прайм" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта Прайм" до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуд Енерджі", державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов Олександр Анатолійович, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Санта Прайм" звернулося з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Гуд Енерджі", державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов О. А., в якому просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О. А. на бланку ВРМ № 938978, про що в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зроблено запис № 221;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 30 серпня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О. А. на бланку ВРМ № 938985, про що в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зроблено запис № 228;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 30 серпня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О. А. на бланку ВРМ № 938986, про що в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зроблено запис № 229;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 30 серпня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О. А. на бланку ВРМ № 938988, про що в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зроблено запис № 232;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху (літ. "А"), загальною площею 194,1 кв. м, на АДРЕСА_5, укладений 30 серпня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О. А. на бланку ВРМ № 938978, про що в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зроблено запис № 231.

У лютому 2020 року ТОВ "Санта Прайм" до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 110,7 кв. м, житловою площею 89 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 115,8 кв. м, житловою площею 88,7 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 113,1 кв. м, житловою площею 83,6 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 110,6 кв. м, житловою площею 87,1 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 113,1 кв. м, житловою площею 83,6 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 110,6 кв. м, житловою площею 87,1 кв. м;

- нежитлове приміщення першого поверху (літ. "А") на АДРЕСА_5, загальною площею 194,1 кв. м.

У іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ "Гуд Енерджі" звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Гуд Енерджі" залишено без задоволення, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року - без змін.

Не погоджуючись із на ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, ТОВ "Гуд Енерджі", в інтересах якого діє адвокат Гордійчук Ю. В., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Підставою касаційного оскарження на ухвали Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року заявник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Зазначає, що позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а судами не дано належної оцінки даним обставинам. Судами не наведено обґрунтованих мотивів, з яких вони дійшли висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Суди не надали оцінки відповідності виду забезпечення позову (накладення арешту на майно) заявленим позовним вимогам. Суд першої інстанції не застосував зустрічне забезпечення, що є його обов'язком відповідно до частини 3 статті 154 ЦПК України. Вказує, що ТОВ "Гуд Енерджі" є власником майна відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі № 910/4622/18.

Згідно із положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Постановляючи ухвалу і накладаючи арешт на майно, Подільський районний суд міста Києва виходив із наявності спору між сторонами щодо правочинів, яким відчужено об'єкти нерухомого майна. Суд вважав, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

З висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно суд апеляційної інстанції погодився, оскільки не встановив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що у березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Санта Прайм" звернулося з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Гуд Енерджі", державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов О. А., в якому просило:

- нежитлове приміщення першого поверху (літ. "А") на АДРЕСА_5, загальною площею 194,1 кв. м;

та заборони ТОВ "Гуд Енерджі" і будь-яким іншим особам у будь-який спосіб здійснювати відчуження та накладення обтяжень (іпотеку, заборону) на вказане майно, вчиняти реєстраційні дії та вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо будь-яких прав та інших речових прав на вказане нерухоме майно.

Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що між сторонами виник спір щодо об'єктів нерухомого майна. Позивачем подано позов у зв'язку із тим, що оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна від 31 серпня 2011 року, укладені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_2, оскільки не підписані нею та не зареєстровані в реєстрі.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваних правочинів, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим і співмірним із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність застосування такого виду забезпечення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції не застосував зустрічне забезпечення, відхиляються касаційним судом, оскільки частиною 3 статті 154 ЦПК України визначені випадки, існування яких зобов'язує суд застосовувати зустрічне забезпечення. У даній справі передбачені процесуальним законодавством випадки судом не встановлені.

Отже, посилання касаційної скарги на незастосування судом зустрічного забезпечення не є підставою для скасування судового рішення, оскільки підстав, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України, для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення немає.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ "Гуд Енерджі" є власником майна відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі № 910/4622/18 також відхиляються касаційним судом, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій установлено наявність спору між сторонами щодо майна, яке є предметом договорів купівлі-продажу від 30 серпня 2011 року.

Доводи заявника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій про наявність у ТОВ "Гуд Енерджі" можливості вільно розпоряджатися майном, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, вид забезпечення позову, який застосував суд першої інстанції, є співмірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ "Гуд Енерджі", оскільки майно залишається в його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується лише на певний час.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у

державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ТОВ "Гуд Енерджі", в інтересах якого діє адвокат Гордійчук Ю. В., на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 рокує необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Гуд Енерджі", в інтересах якого діє адвокат Гордійчук Ю. В., на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Енерджі", в інтересах якого діє адвокат Гордійчук Юрій Володимирович, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, ухвалені за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта Прайм" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта Прайм" до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуд Енерджі", державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов Олександр Анатолійович, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

Популярні новини