Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.05.2019 року у справі №173/946/17

Ухвала

14 червня 2019 року

м. Київ

справа № 173/946/17

провадження № 61-8305 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу комунального закладу "Верхівцевський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу "Верхівцевський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга комунального закладу (далі - КЗ) "Верхівцевський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 17 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року визнано наведені

КЗ "Верхівцевський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків касаційної скарги, а саме запропоновано навести інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У червні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла заява

КЗ "Верхівцевський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" про поновлення строку на касаційне оскарження, яка мотивована тим, що справу було розглянуто без участі заявника, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року поштою отримано не було. Крім цього, заявник стверджує, що 15 березня 2019 року його представник - адвокат Ангелов Ю. В. звернувся до Дніпровського апеляційного суду за отриманням копії оскаржуваної постанови, однак було отримано відповідь, що справу передано до суду першої інстанції. 11 квітня 2019 року представником заявника було отримано повний текст оскаржуваних судових рішень після звернення до суду першої інстанції з відповідною заявою.

Вищезазначені доводи КЗ "Верхівцевський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" щодо поважності причин значного пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки зазначені причини пропуску строку є по суті аналогічними, які заявник зазначав у касаційній скарзі і які вже були визнані неповажними. Крім того, доводи заявника, що судом апеляційної інстанції не направлялась оскаржувана ухвала є безпідставними, оскільки заявником не надано доказів про виконання чи невиконання апеляційним судом вимог законодавства щодо видачі (надсилання) копії судового рішення учасникам справи.

Також з матеріалів касаційного провадження убачається, що саме КЗ "Верхівцевський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" було подано апеляційну скаргу. Таким чином заявник повинен був вжити всіх необхідних заходів для ознайомлення з рухом його скарги.

Зазначення у заяві про те, що представник відповідача лише 11 квітня 2019 року звернувся до суду та отримав копії судових рішень підтверджує лише той факт, що було штучно створено підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, однак підстав для пропуску цього строку не було. Тим більше, що відповідач користувався послугами адвоката.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 стаття 44 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження "остаточного судового рішення" є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й

у справах "Науменко проти України" від 9 листопада 2004 року, "Полтораченко проти України" від 18 січня 2005 року та "Тімотієвич проти України" від 8 листопада 2005 року.

Таким чином, оскільки касаційна скарга КЗ "Верхівцевський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" подана з пропуском строку на касаційне оскарження, наведені заявником підстави для поновлення пропущеного строку визнані судом неповажними, а доводи у новій заяві є аналогічними за змістом попереднім, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова невизначеність.

Керуючись пунктом 4 частиною 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального закладу "Верхівцевський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу "Верхівцевський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник