Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №2-1499/11

Ухвала

Іменем України

08 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1499/11

провадження № 61-37355ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4, суб'єкт оскарження - Приморський відділ державної виконавчої служби м.

Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізінг", про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 53871494 за виконавчим листом у справі № 2-1499/11, виданим Приморським районним судом м. Одеси 23 липня 2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізінг" (далі - ТОВ "Ласка Лізінг") грошової суми в розмірі 316 540 грн 02 коп., витрат із сплати судового збору у розмірі 3 215 грн 40 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Скарга мотивована тим, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року у справі 522/6116/16-ц, яка набрала чинності 25 квітня 2017 року було задоволено скаргу ОСОБА_4 та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП ~organization0~, постанову про арешт майна та його відчуження за виконавчим листом у справі № 2-1499/11, виданим ТОВ "Ласка Лізінг" Приморським районним судом м. Одеси 23 липня 2014 року.

28 квітня 2017 року ТОВ "Ласка Лізінг" було подано до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяву про відкриття виконавчого провадження за тим же виконавчим листом у справі № 2-1499/11 та 04 травня 2017 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 53871494, яка тотожна скасованій в судовому порядку постанові. Вказував, що вказана постанова про відкриття виконавчого провадження суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ТОВ "Ласка Лізінг" було подано до виконання виконавчий документ в межах трирічного строку пред'явлення до виконання, визначеного Законом України "Про виконавче провадження", тому відсутні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2018 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_4, оскільки ТОВ "Ласка Лізінг" було подано до виконання виконавчий документ в межах строку його пред'явлення до виконання та державним виконавцем правомірно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправомірно застосували пункт 5 перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у новій редакції Закону України "Про виконавче провадження" змінено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання з одного до трьох років. ТОВ "Ласка Лізінг", після отримання виконавчого листа протягом одного року не звернулося до виконавчої служби та пропустило визначений Законом строк, тому попередня постанова про відкриття виконавчого провадження була скасована судом. Застосування пункту 5 перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" порушує Конституцію України, суперечить практиці Європейського суду з прав людини та порушує статтю 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права на належне виконання остаточних і обов'язкових судових рішень.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

За приписами частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Судами установлено, що 09 вересня 2013 року у справі № 2-1499/11 ухвалено рішення, яке набрало законної сили 12 червня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Ласка Лізинг" заборгованості у розмірі 316 540 грн 02 коп., витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 215 грн 40 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. На підставі вказаного рішення 23 липня 2014 року Приморським районним судом м.

Одеси був виданий виконавчий лист про примусове виконання рішення у справі № 2-1499/11.

30 квітня 2015 року державним виконавцем відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого листа про примусове виконання рішення у справі №2-1499/11 (ВП №47422139). У зв'язку із відсутністю майна боржника за вказаною стягувачем адресою, виконавчий лист про примусове виконання рішення у справі № 2-1499/11 виконаний не був та був повернутий стягувачу.

ТОВ "Ласка Лізинг" вдруге було пред'явлено виконавчий документ на виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління та 11березня 2016 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №~organization1~.

03 травня 2017 року ТОВ "Ласка Лізинг" втретє, після отримання виконавчого документа, було пред'явлено до примусового виконання рішення у справі №2-1499/11 від 23 липня 2014 року.

04 травня 2017 року старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53871494 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1499/11, який виданий Приморським районним судом м. Одеси від 23 липня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого листа, строк пред'явлення до виконання виконавчих документів становив один рік.

Частиною 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених Частиною 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження 04 травня 2017 року, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла станом на 04 травня 2017 року визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження", пред'являються до виконання у строки, встановлені Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За змістом пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Ураховуючи викладене, 04 травня 2017 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного cудового рішення на підставі заяви стягувача ТОВ "Ласка Лізінг" від 03 травня 2017 року у визначені Законом строки.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, урахувавши наведені норми матеріального права, обґрунтовано виходив з того, що державний виконавець під час відкриття виконавчого провадження при повторному пред'явленні виконавчого листа до виконання діяв відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що строк пред'явлення виконавчого листа про примусове виконання рішення у справі № 2-1499/11 від 23 липня 2014 року про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів на користь ТОВ "Ласка Лізінг" обмежений одним роком від дня набрання рішенням законної сили та на час повторного відкриття виконавчого провадження закінчився є необґрунтованими.

Посилання у касаційній скарзі на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про порушення права на належне виконання остаточних і обов'язкових судових рішень не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, їх зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4, суб'єкт оскарження - Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізінг", про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв