Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.12.2019 року у справі №681/794/18
Ухвала КЦС ВП від 15.12.2019 року у справі №681/794/18

Ухвала

05 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 681/794/18

провадження № 61-21055 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" про стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та товариства

з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" та просив стягнути

з ОСОБА_3 на його користь заборговану, але не виплачену заробітну плату за період роботи з 28 квітня 2017 року по 24 серпня 2017 року

у розмірі 38 756 грн та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Теофіпольського районного суду від 01 серпня 2019 року

у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Теофіпольського районного суду від 01 серпня 2019 року залишено без змін.

У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 подана представником - ОСОБА_2, на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, у якій представник заявника, посилаючись

на неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати у частині відмови у стягненні невиплаченого заробітку

та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

у цій частині, а у випадку порушення судами норм процесуального права направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову

не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди

є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

У вказаній справі ціна позову становить 43 756 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн? 100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до наведених приписів ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України,

за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права

на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної карги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services

v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - ОСОБА_2, на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" про стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта