Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2019 року у справі №398/350/19

Ухвала

15 липня 2019 року

м. Київ

справа № 398/350/19

провадження № 61-12842ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про стягнення компенсації за нанесену матеріальну та моральну шкоду,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про стягнення компенсації за нанесену матеріальну та моральну шкоду.

Позовна заява мотивована тим, що він є інвалідом 2 групи як потерпілий на виробництві внаслідок професійного захворювання органів опори та руху. Згідно із висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації від 07 листопада 2018 року відповідач був зобов'язаний забезпечити ОСОБА_1 у листопаді 2018 року ортопедичним зимовим взуттям на зиму 2018-2019 років на підставі його заяви від 08 листопада 2018 року.

Вказував, що на підставі знятих спеціалістом мірок для виготовлення ортопедичного взуття він отримав готове зимове взуття в Управлінні праці та соціального захисту населення, проте воно йому не підійшло, у ньому було незручно ходити, тому ОСОБА_1 звернувся з претензією до керівника Олександрійського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області щодо якості пошитого взуття. На початку січня 2019 року до нього приїхали представники підприємства-виробника, повторно зняли мірки та забрали пошите взуття.

Зазначав, що з настанням зими ортопедичне взуття він від відповідача не отримав, тому був змушений пошити його за власні кошти та купити підп'яточники, які він вклав у лівий чобіток, оскільки ліва нога у нього коротша за праву на 5 см.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1, просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування витрат за пошите ним зимове взуття у розмірі 1 300 грн, вартість підп'яточників у розмірі 199 грн, витрачені кошти на лікування у розмірі 970 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1 499
грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2019 року вирішено питання судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області задоволено.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У решті рішення залишено без змін.

Додаткове рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2019 року вирішено питання судових витрат скасовано Компенсовано Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн за рахунок держави.

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди, скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 12 469 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про стягнення компенсації за нанесену матеріальну та моральну шкоду, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець