Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.01.2024 року у справі №404/2935/19
Ухвала КЦС ВП від 15.06.2020 року у справі №404/2935/19

Ухвала

12 червня 2020 року

м. Київ

справа № 404/2935/19

провадження № 61-8280ск20

Верховний Суд у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вона є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_1, шлюб між якими розірвано 22 березня 2006 року.

30 березня 2019 року вона досягла повноліття й на теперішній час навчається у Британському університеті Роял Холовей у м. Лондоні, тому потребує матеріальної допомоги.

ЇЇ мати ОСОБА_3 оплачує витрати на її навчання, проїзд до місця навчання, проживання, придбання одягу, харчування, придбання підручників тощо.

Батько є працездатною особою, займається підприємницькою діяльністю, отримує стабільний дохід, має у власності рухоме та нерухоме майно, але ніякої матеріальної допомоги їй не надає.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда області від 11 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 24 квітня 2019 року щомісячно й до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2022 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги, оскільки не має можливості самостійно забезпечувати належний рівень свого життя.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2019 року скасовано, й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 24 квітня 2019 року щомісячно й до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2022 року, але не більше як до досягнення ОСОБА_2 23-х років.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

20 травня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить суд постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2020 року скасувати, й передати справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 2, 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позовних вимог у справі № 404/2935/19 є стягнення аліментів.

Отже, для цілей ЦПК України справа № 404/2935/19 є малозначною.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в матеріалах справи містяться докази тільки за навчання ОСОБА_2 та його оплату за підготовчий курс, тобто у період з 24 вересня 2018 року по 14 червня 2019 року, а ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду 24 квітня 2019 року, тобто в період підготовчого курсу й те, що ОСОБА_2 не продовжує навчання, судом апеляційної інстанції правильно визначено, що це є лише припущенням, що не підтверджено доказами.

Сама по собі незгода заявника із оскарженим судовим рішенням не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктами "а ", "б ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд цієї справи.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia).

Крім того, Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду цієї справи.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК, оскаржені судові рішення прийнято у малозначній справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара