Ухвала

26 березня 2018 року

м. Київ

справа № 127/18378/17

провадження № 61-13735ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права особистої власності, у якому просив здійснити поділ рухомого майна загальною вартістю 48 466 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після розірвання шлюбу сторони не можуть дійти згоди щодо поділу придбаного ними за час проживання у шлюбі майна. Просив позов задовольнити.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_1 рухоме майно на загальну суму 22 563 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості рухомого майна в розмірі 415 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6 080 грн.

05 березня 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права, просить змінити оскаржувані рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, та стягнути на його користь 9 480 грн.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року належить відмовити на таких підставах.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках.

Аналогічне положення закріплено у пункті 9 частини 3 статті 2 ЦПК України, за змістом якого до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

За змістом пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За правилом пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей частини 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01 січня 2018 року становить 1 762
грн.

За таких обставин, з урахуванням змісту пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначною є справа, у якій ціна позову не перевищує 176 200 грн.

У спірних правовідносинах ціна позову (48 466 грн) не перевищує 176 200 грн, відтак оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, доводів, що вказана справа має виняткове значення для заявника касаційна скарга не містить, тому у відкритті касаційного провадження належить відмовити на підставі пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик