Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.11.2019 року у справі №524/5328/19

Ухвала

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 524/5328/19

провадження №61-19527ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на нерухоме майно, що не зареєстровано у встановленому законом порядку,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л. звернувся до суду з заявою про звернення стягнення на нерухоме майно, що не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 липня 2019 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.

Л. задоволено.

Звернуто стягнення на нерухоме майно боржника, а саме гараж 5 боксів, розташований за адресою: м. Кременчук, проїзд Ярославський, 2Б, який належить ПрАТ "Зовнішньоторгівельна фірма "КрАЗ", право на яке зареєстровано у встановленому законом порядку у виконавчому провадженні № 57028829 з примусового виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гричин Н. В. про стягнення з боржника основної винагороди в сумі ~money0~, від 10 серпня 2018 року № 51472748.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії приватного акціонерного товариства "Зовнішньоторгівельна фірма "КрАЗ" Шмигаля О. А. задоволено частково.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 липня 2019 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року.

У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л., посилаючись на порушенням судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна фізичної особи.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та статті 440 ЦПК України державний або приватний виконавець має право звернутися до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Отже, звертаючись до суду з заявою про звернення стягнення на нерухоме майно, що не зареєстровано у встановленому законом порядку, виконавцем мають бути надані достатні докази того, що боржник фактично володіє майном.

Враховуючи, що судом першої інстанції не досліджено питання вибуття спірного майна з фактичного користування боржника та передачу його у власність ТОВ "Торговий дім АвтоКраз", не з'ясовано, в чиєму володінні воно перебуває, апеляційним судом зроблений правильний висновок, що звернення стягнення на вказане майно може порушити права третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження"), 11,14 і 15 ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Судами встановлено, що 10 серпня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди на підставі статті 3, частини 3 статті 40, 45 Закону України "Про виконавче провадження" в сумі ~money1~, яка перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця Скрипника В. М.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Підставою для винесення постанови про стягнення основної винагороди є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому виконання постанови про стягнення основної винагороди відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Отже, в залежності від характеру виконуваного рішення, законом передбачено різний порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця. Крім того, у випадку виконання рішення майнового характеру стягнення основної винагороди здійснюється одночасно з виконанням рішення суду за виконавчим документом.

Оскільки розмір основної винагороди розраховується відповідно до фактично стягнутих коштів, стягнення основної винагороди за рішенням майнового характеру після завершення виконавчого провадження у випадку відсутності фактичного стягнення за рішенням не передбачено.

Враховуючи, що судом першої інстанції не досліджено, чи здійснювалось стягнення основної винагороди під час виконання рішення суду та момент винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, апеляційний суд дійшов правильного висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи, що постанова апеляційного суду, прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 25 липня 2019 року, не перешкоджає провадженню у справі та не порушує право особи на судовий захист, оскільки справа була направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.

Л. на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у справі за у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на нерухоме майно, що не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь