Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.01.2020 року у справі №540/363/19

Ухвала

Іменем України

13 січня 2020 року

м. Київ

справа №540/363/19

провадження №61-23381ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати

Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

Литвиненко І. В., Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області, ухвалене 27 серпня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі - УДМС в Полтавській області) з позовом, у якому просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 5 685 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди та

50 000 грн моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є громадянином Російської Федерації, постійно проживає на території України з 1995 року та перебуває на обліку як іммігрант, має посвідку на постійне місце проживання на території України.

27 березня 2018 року Міністерство закордонних справ Російської Федерації позивачу видало паспорт Російської Федерації з терміном дії до 27 березня 2028 року, який він 03 серпня 2018 року здав до Машівського РС УДМС в Полтавській області для проставлення відмітки про наявність посвідки на постійне місце проживання. Пізніше позивач дізнався, що працівники Машівського РС загубили його паспорт громадянина Російської Федерації.

Позивач вважає, що втрата його паспорта відбулося внаслідок неналежного виконання працівниками Машівського РС УДМС в Полтавській області своїх службових обов'язків, що призвело до його додаткових витрат та завдало душевних страждань.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог. Позивачем не надано достатніх доказів звернення до відповідача із заявою про проставлення до паспорту громадянина РФ відмітки про посвідку на право постійного проживання та втрати паспорту громадянина РФ на ім'я ОСОБА_1 працівниками Машівського РС УДМС України в Полтавській області.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника зоцінкою доказів, наданою судом, а також до неповного встановлення судом фактичних обставин справи.

Заявник вважає, що суд безпідставно взяв до уваги докази, надані відповідачем, оскільки такі документи були надані з порушенням частини 8 статті 83 ЦПК України.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, який має посвідку на постійне проживання на Україні.27 березня 2018 року ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина Російської Федерації з терміном дії до 27 березня 2028 року.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь позивача завдану йому матеріальну шкоду та моральну шкоду внаслідок неналежного виконання працівниками Машівського РС УДМС в Полтавській області своїх службових обов'язків, що виразилось у втраті паспорта позивача.

Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Положеннями статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкоди відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Положеннями статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У частині 1 статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 не надав доказів, які б свідчили про те, що він передав працівникам Машівського РС УДМС України в Полтавській області свій паспорт громадянина Російської Федерації, а також, що останніми паспорт було втрачено, суд прийшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Незгода заявника з проведеною перевіркою не може бути підставою для задоволення позову.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваної ухвали та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК УкраїниВерховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області, ухвалене 27 серпня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська