Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.12.2020 року у справі №465/3517/19
Постанова КЦС ВП від 19.11.2025 року у справі №465/3517/19

УХВАЛА

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 465/3517/19

провадження № 61-16816ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатами Сотником Олександром Ігоровичем, Зеленіним Сергієм Сергійовичем, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчикова Івана Володимировича, ОСОБА_4, Акціонерного товариства "Кредобанк" про визнання недійсними правочинів,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними правочинів.

Позов обґрунтований тим, що 07 травня 2007 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк", банк) укладено три договори банківського рахунку у національній валюті, євро та доларах США. На підставі цих договорів, банк відкрив рахунок № НОМЕР_1.08 травня 2007 року між банком та позивачем укладено договір банківського вкладу "Рантьє" № 2630/01/13085037 про поміщення коштів у банк та їх повернення з процентами. Відповідно до пункту 3.1 цього договору розмір процентної ставки, що нараховується на суму вкладу, становить 9,6 річних (основна ставка); додаткова ставка за перший рік після укладення договору - 50% від основної процентної ставки; за другий рік - 55% від основної процентної ставки; за третій та наступні роки - 60 % від основної процентної ставки. Строк дії договору визначено до 08 травня 2027 року.

08 травня 2007 року укладено договір банківського вкладу "Рантьє" №2630/01/3085042. Предметом договору були послуги банку з розміщення коштів у національній валюті на вкладному рахунку № НОМЕР_2 у банку та їх повернення з обумовленими процентами. Відповідно до пункту 3.1 договору, розмір процентної ставки, що нараховується на суму вкладу, становить 9,6 % річних (основна ставка); додаткова процентна ставка за перший рік після укладення договору - 50% від основної процентної ставки; за другий рік - 55% від основної процентної ставки; за третій та наступні роки - 60 % від основної процентної ставки. Строк дії договору до 08 травня 2027 року.

07 травня 2007 року укладено договори про надання додаткових послуг з розрахункового обслуговування. Відповідно до умов цих договорів банк зобов'язався надавати позивачу додаткові послуги з розрахункового обслуговування, які полягають у здійсненні періодичних перерахувань коштів з поточного рахунку клієнта, що не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

У травні 2007 року ОСОБА_1 на підставі договорів банківського вкладу "Рантьє" залучив кошти у національній валюті на депозит на загальну суму 4 978 852,21
грн, що підтверджується виписками з особових рахунків від 10 жовтня 2016 року за період з 07 травня 2007 року до 21 серпня 2010 року та з 21 серпня 2010 року до 10 жовтня 2016 року.

10 жовтня 2016 року він звернувся до банку для отримання інформації про стан його депозитних вкладів. 11 жовтня 2016 року банк йому повідомив, що 14 березня 2014 року на підставі платіжного доручення № 7419110 кошти у розмірі 12 923
891,01 грн перераховані з рахунку № НОМЕР_3, відкритого на його ім'я (ОСОБА_1) в ПАТ "Кредобанк", на рахунок № НОМЕР_4, відкритий на його ім'я у Акціонерному товаристві "Артем-банк".

На підставі заяв від 11 березня 2014 року про дострокове розірвання договорів банківських вкладів від 08 травня 2007 року закрито депозитні рахунки № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6.

З відповіді банку вбачається, що 11 березня 2014 року до ПАТ "Кредобанк" звернувся представник ОСОБА_1 ОСОБА_4. із заявами про дострокове розірвання договорів банківських вкладів, повноваження останнього на вчинення таких дій підтверджуються оригіналом нотаріально посвідченої довіреності.

Позивач стверджує, що із цієї відповіді йому стало відомо про довіреність, яку він не видавав, а з ОСОБА_4 він не знайомий. З 09 жовтня 2008 року до 26 січня 2016 року він перебував у місцях позбавлення волі у Республіці Польща і не міг знаходитися у м. Ірпінь Київської області.

Згідно оскаржуваної довіреності, його особу встановлено на підставі паспорта серія НОМЕР_7, виданого ОСОБА_6 11 лютого 2000 року. Однак, строк дії цього паспорта закінчився 11 лютого 2010 року, що вказано у паспорті.

Крім вказаної довіреності від його імені вчинено й інші довіреності: 01 березня 2014 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В. посвідчено довіреність від його імені, якою уповноважено ОСОБА_4 на представництво його інтересів; 03 березня 2014 року посвідчено доручення, зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за № 141; 07 березня 2014 року посвідчено доручення на відкриття та розпорядження банківськими рахунками (номер у реєстрі нотаріальних дій 148).

Зазначає, що, діявши на підставі оскаржуваної довіреності, ОСОБА_4 подав до ПАТ "Кредобанк" заяви про дострокове розірвання договорів банківських вкладів від 08 травня 2007 року № 2630/01/3085037 і № 2630/01/3085042. На підставі цих заяв у ПАТ "Кредобанк" закриті депозитні рахунки. Вважає недійсними вказані довіреності та заяви про дострокове розірвання договорів. Просивпозов задовольнити.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року у позові відмовлено за пропуском позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу АТ "Кредобанк" задоволено.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року скасовано, ухвалено нове про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що самостійною підставою для відмови в позові є пропуск позовної давності без поважних причин. Відмова в позові з цих підстав можлива у випадку доведеності позовних вимог, але у зв'язку з пропуском позовної давності. На це суд першої інстанції уваги не звернув та не зазначив у мотивах оскаржуваного рішення, що він дійшов висновку про порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту, але позов подано з пропуском позовної давності без поважних причин.

Суд апеляційної інстанції відмовив в позові, оскільки позивач не довів, у чому полягає порушення його прав у зв'язку із вчиненням оскаржуваних довіреностей та заяв, задоволення позову, не відновить порушене право позивача, що є підставою для відмови у його задоволенні.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 через адвокатів Сотника О. І., Зеленіна С. С. направив поштовим зв'язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2020 року.

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено частини 8 статті 394 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає: порушення норм процесуального права щодо визнання доказів, наданих позивачем неналежними, недопустимими, недостовірними та недостатніми, що призвело до неправильного вирішення справи; суд апеляційної інстанції необгрунтовано відхилив клопотання про дослідження та огляд оригіналів доказів у справі, а також про їх витребування; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме у який спосіб позивач повинен повідомити суд про наявність оригіналів доказів та який належний спосіб їх подання до суду; суд апеляційної інстанції не застосував висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 28 липня 2020 року у справі № 363/2043/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 623/2518/17.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 389, частини 3 статті 411 ЦПК України, для відкриття провадження у справі.

Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Франківського районного суду міста Львова матеріали цивільної справи № 465/3517/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчикова Івана Володимировича, ОСОБА_4, Акціонерного товариства "Кредобанк" про визнання недійсними правочинів.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 11 січня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко