Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.06.2018 року у справі №556/1364/17

Ухвала

Іменем України

05 червня 2018 року

місто Київ

справа № 556/1364/17

провадження № 61-30744ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5, ОСОБА_6

третя особа - Лозківська сільська рада Володимирецького району Рівненської області,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Лозківська сільська рада Володимирецького району Рівненської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Лозківська сільська рада Володимирецького району Рівненської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву обґрунтовувала тим, що відповідачі на межі загального проїзду встановили ворота та паркан, чим обмежують доступ до належної їй земельної ділянки та господарських будівель.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2018 року рішення Володимирецього районного суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Лозівська сільська рада Володимирецького району Рівненської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_4 шляхом знесення паркану та воріт, побудованих на межі суміжних земельних ділянок будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. У задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

19 квітня 2018 року ОСОБА_5 звернулася із касаційною скаргою на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2018 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною діяльною та відмовити в задоволені позову в цій частині.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом з тим, за правилом частини 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо її незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

Відповідно до статей 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Право власності є непорушним. Згідно зі статтею 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у справі є суміжними землекористувачами. ОСОБА_4 належить житловий будинок АДРЕСА_1. У користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_6 перебуває земельна ділянка для обслуговування половини житлового будинку АДРЕСА_2.

Земельні ділянки, які перебувають у користуванні сторін, не приватизовані; межі не визначені. Сторони мають один спільний під'їзд до своїх будинків. Як встановлено судом, без згоди позивача, відповідачі на загальному під'їзді встановили ворота, що перешкоджає безперешкодному проходу суміжного землекористувача, а також на межі встановили паркан, що перешкоджає доступу до господарських будівель позивача та проїзду до будинку.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до Лозківської сільської ради із заявою про вирішення земельного спору, знесення паркана та воріт, які збудовані відповідачами поблизу її господарської будівлі та перешкоджають обслуговуванню цієї будівлі та проїзду. З аналогічними вимогами ОСОБА_4 також зверталась до Володимирецької районної державної адміністрації.

З метою вирішення зазначених звернень працівниками Лозківської сільської ради проведено обстеження спірних земельних ділянок, у ході якого встановлено, що паркан та ворота збудовані відповідачами у безпосередній близькості до будівлі сараю ОСОБА_4 без її погодження, вирішити цей спір на засадах добросусідства комісії сільської ради не вдалось, що підтверджується актом обстеження від 12 лютого 2016 року, протоколом засідання земельної комісії від 09 лютого 2016 року.

Працівниками Володимирецької районної державної адміністрації також проведено обстеження земельних ділянок на місцевості, в ході якого встановлено, що між зазначеними господарствами згідно з Генеральним планом с. Кошмаки Володимирецького району 1979 року, актуалізованим рішенням сесії Лозківської сільської ради від 10 квітня 2013 року № 389, існує проїзд, який відноситься до земель загального користування, на якому відповідачами споруджено ворота. Ця обставина підтверджується листом від 13 червня 2016 року Д-148.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок, що ОСОБА_4 надала суду достатні та допустимі докази на доведення порушення її прав землекористувача відповідачами у справі та вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом спорудження паркану та воріт на спільному проїзді поряд із господарською будівлею ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року, зробив правомірний висновок, що суд першої інстанції помилково застосував наслідки пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин. Позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння (стаття 391 ЦК України), є негаторним. Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, доки існує саме порушення.

Посилання відповідача на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доказам, які свідчать про наявність перешкод у користуванні земельною ділянкою, є необґрунтованими, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, дослідили наявні у справі докази у сукупності та дійшли правильного висновку, що позивачем доведено порушення її прав відповідачами, шляхом спорудження паркану та воріт на спільному проїзді поряд з її господарською будівлею.

Крім того, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм матеріального та процесуального права судами першої й апеляційної інстанцій не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скарго ОСОБА_5 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 21 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Лозківська сільська рада Володимирецького району Рівненської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик